Люди, що померли 25-го вересня

1392 Сергій Радонезький — московський церковний і політичний діяч, засновник й ігумен Троїце-Сергієвої Лаври, чудотворець.
1441 Акамацу Міцусуке (старший) — японський самурайський полководець, сюґо-даймьо середини періоду Муроматі. Голова роду Акамацу
1506 Філіп I Красивий — король Кастилії, Леону та Гранади. Походив з династії Габсбургів. Син імператора Максиміліана Як син Марії Бургундської володів Нідерландами, Франш-конте, Шароле
1536 Йоганн Секунд — нідерландський поет епохи Відродження.
1575 Асакура Каґетаке — самурайський полководець середньовічної Японії періоду Сенґоку. Повне ім'я — Асакура Маґосабуро Каґетаке. Володар замку Анґо. Член роду Асакура
1617 Імператор Ґо-Йодзей — 107-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 17 грудня 1586 — 9 травня 1611
1630 Спінола Амброзіо — народився в Генуї, пізніше став іспанським генералом.
1680 Бетлер Семюель — англійський поет-сатирик. Народився у Стренсгемі. Найпопулярніший твір — бурлескна поема на пуританство «Хюдібрас» , фабула якої запозичена з «Дон-Кіхота» Сервантеса. В окремих місцях поеми є образи українських козаків-запорожців
1754 Яблоновський Станіслав Вінцентій — князь Священної Римської імперії з 16 / 30 квітня 1744 р., державний діяч Речі Посполитої , військовик, поет, меценат. Кавалер ордену Білого Орла, Святого Духу
1777 Йоганн Генріх Ламберт — німецький фізик, астроном, філософ, математик, член Берлінської та Баварської АН.
1810 Мір Такі Мір — один з провідних індійських поетів, що писали на урду, часів занепаду династії Великих Моголів.
1826 Джованні Батіста Броккі — італійський мінералог, геолог та палеонтолог.
1839 Венелін Юрій Іванович — †25 вересня 1839, Москва — український історик, філолог, етнограф, фольклорист та медик. Один з осно­воположників слов'янознавства в Україні та Російській імперії
1849 Йоганн Штраус (батько) — австрійський композитор, скрипаль і диригент. Його вважають родоначальником музичної династії Штраусів. Народився у Відні. В 1825 році організував свій власний танцювальний оркестр, з яким здійснив ряд концертних поїздок по Європі, що супроводжувався великим успіхом. З 1838 року Штраус - диригент придворного бального оркестру у Відні. Штраус був творцем нового типу вальсу, так званого віденського, що отримав широке поширення завдяки ритмічної гнучкості і мелодійної виразності. Штраус - автор понад 250 творів, серед яких вальси, галопи, марші, польки, фантазії. Грі на скрипці навчався у Полишанского, теоретичні предмети вивчав у І. ДО. Зейфрида. У ранній юності почав грати у віденському танцювальному оркестрі Памера, де познайомився і зблизився з І. Ланнером. З 1819 року грав на альті в квартеті Ланнера, потім в його оркестрі. В 1825 році організував власний танцювальний оркестр із 14 чоловік, який незабаром завоював широку популярність у Відні. У 1833 році Штраус подвоїв склад оркестру і зробив з них концертну поїздку країнами Європи, яка мала великий успіх. З 1835 року Штраус був керівником придворного бального оркестру у Відні. Подібно Ланнеру, Йоганн Штраус створив багато творів танцювальної музики. Особливий успіх мали вальси, в яких він розвинув і збагатив форму популярного віденського танцю. Серед вальсів найбільш були відомі - "Тальони", "Вікторія", "Габриэлен", "Цецилія", "Лорелея". Крім вальсів, популярність придбав його "Марш Радецького". У 1889 році Йоганн Штраус-син видав повне зібрання творів свого батька в 7 томах; у перших 5 томах опубліковані тільки вальси
1857 Астольф де Кюстін — французький аристократ , мандрівник, письменник. Автор цікавих оповідань про свої подорожі Англією, Італією, Росією, Шотландією та Швейцарією. Найвідоміший твір — «Росія у 1839 році». Приятелював з видатними сучасниками — Гете, Стендалем, Шатобріаном, Бальзаком, Шопеном та іншими
1865 Андрес де Санта-Крус — південноамериканський політичний та військовий діяч. Президент Перу 1827 року, президент Болівії у 1829–1839 роках
1870 Джон Брейтвейт — англійський механік, займався проектуванням паровозвозів, сконструйований ним та Джоном Еріксоном паровоз «Novelty» першим подолав відстань у 1 милю швидше ніж за 1 хвилину — за 56 секунд. Створив першу пожежну підводу, на якій використовувався насос, що приводився у дію за допомогою парової машини
1877 Іринарх (Попов) — Єпископ Іринарх - єпископ Російської православної церкви, архієпископ Рязанський і Зарайський.
1885 П'єр Едмон Буасьє — фр. Pierre Edmond Boissier; — швейцарський ботанік, математик і мандрівник
1887 Ценковський Лев Семенович — польський ботанік, протозоолог і бактеріолог який жив і працював в Україні. В міжнародній науковій літературі знаний як: Lev Semenovich Cienkowski
1888 Ґалаґан Григорій Павлович — громадський діяч, українофіл, меценат, великий поміщик на Полтавщині і Чернігівщині, представник відомого старшинсько-дворянського роду Ґалаґанів.
1914 Альфред Ліхтенштайн — німецький юрист і письменник-експресіоніст.
1918 Алексєєв Михайло Васильович — генерал від інфантерії , генерал-ад'ютант.
1920 Джейкоб Шифф — американський банкір єврейського похождення, філантроп і громадський діяч.
1926 Заячківський Тит Йосипович — український громадський та політичний діяч у Галичині. Протягом 1895–1901 років — посол до Галицького крайового сейму
1931 Олександр Скшинський — польський державний діяч. Міністр закордонних справ в 1922—1926 роках , прем'єр-міністр в листопаді 1925 — травні 1926 років
1933 Пауль Еренфест — австрійський та нідерландський фізик-теоретик. Член Нідерландської АН, іноземний член АН СРСР. Творець найбільшої наукової школи
1938 Задов Левко Миколайович — анархіст, начальник розвідки армії Нестора Махна, пізніше — працівник радянських спецорганів. Образ Льови Задова знайшов відображення у декількох радянських кінофільмах і романах
1939 Бахмутський Олексій Іванович — радянський винахідник, конструктор першого в світі вуглевидобувного комбайну. Народився у селищі Петрово-Мар'ївка на Луганщині
1939 Теодорович Терентій Павлович — протопресвітер, проповідник.
1942 Бакулін Іван Іванович — один з організаторів підпільної боротьби в Україні, секретар Харківської підпільного обкому КПУ.
1943 Анісенков Володимир Іванович — учасник Радянсько-німецької війни, стрілець 6-ї роти 2-го стр. батальйону 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу , гвардії червоноармієць.
1943 Гуров Кузьма Акимович — генерал-лейтенант, член Військової ради Південного фронту, один з керівників оборони Сталінграда й звільнення Донбасу.
1943 Маргулян Лев Маркович — Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир відділення саперного взводу 1031-го стрілецького полку 280-ї стрілецької дивізії 60-ї армії Центрального фронту, молодший сержант.
1943 Яржин Генріх Генріхович — радянський офіцер, учасник Радянсько-німецької війни, командир взводу 6-ї стрілецької роти 212-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ої армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу , гвардії молодший лейтенант.
1944 Абегян Манук Хачатурович — вірменський філолог, академік АН Вірменської РСР. Автор праць з історії старовинно-вірменської літератури, фольклору
1944 Бобров Федір Олександрович — радянський військовик часів Другої світової війни, генерал-майор, Герой Радянського Союзу.
1944 Вальтер Брайскі — австрійський політик, 4 Федеральний канцлер Австрії.
1950 Таїров Олександр Якович — український режисер, народився у Ромнах. Сценічну діяльність почав 1905 актором у трупі Бородая у Києві, режисерську — 1908 в пересувному театрі Гайдебурова; 1914 — 50 — засновник і керівник Московського Камерного театру. Народний артист РРФСР
1958 Віктор Шаубергер — австрійський винахідник.
1963 Георг Ліндеман — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник Вермахту. Кавалер Лицарського хреста з Дубовими листям
1963 Курт Цейтцлер — німецький генерал. В 1941 начальник штабу групи армій «D», з 24 вересня 1942 року — начальник штабу сухопутних військ. За поразки на Східному фронті знятий з посади у 1944 році
1969 Пауль Шеррер — швейцарський фізик-експериментатор. Народився у Герізау, Швейцарія. Навчався в Цюріху, Кеніґсберзі, Ґеттінгені. Став головою фізичного факультету Швейцарського федерального інституту технології
1970 Юхим Голишев — український композитор, скрипаль та художник. Був одним із перших відомих та визнаних композиторів додекафоністів
1970 Еріх Марія Ремарк — один з найвідоміших німецьких письменників XX століття. Автор таких романів як «На західному фронті без змін» , «Три товариші» , «Тріумфальна арка» і «Чорний обеліск»
1971 Г'юго Блек — американський політик і юрист. Член Демократичної партії США. Був сенатором від штату Алабама в Сенаті США з 1927 по 1937 рр. Суддя Верховного суду США з 1937 по 1971 рр., призначений президентом Франкліном Делано Рузвельтом; призначення схвалено голосуванням Сенату. Х'юго Блек був першим з дев'яти кандидатів, призначених Рузвельтом, і, окрім Вільяма Дугласа, пережив їх усіх. Блек вважається одним з найвпливовіших суддів Верховного суду у XX ст
1976 Карло Маттрель — колишній італійський футболіст, воротар.
1976 Олексенко Степан Антонович — український компартійний діяч, один з організаторів партизанського руху. З жовтня 1937 року входив до складу «трійки» УНКВС Кам’янець-Подільської області. Батько актора Степана Олексенка
1978 Луїджі Аллеманді — колишній італійський футболіст, захисник. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер
1979 Ковальов Юрій Федорович — радянський футболіст, нападник.