Люди, що померли в жовтні

10 жовтня 19 р. Германік — відомий римський діяч, зокрема прославився як воєначальник широкомасштабних германських капманій, поет. Був консулом у 18 і 12 р
6 жовтня 23 р. Ван Ман — перший й останній китайський імператор династії Сінь, який отримав славу як узурпатор престолу династії Хань.
24 жовтня 31 р. Луцій Елій Галл Страбон — політик Римської імперії.
18 жовтня 33 р. Агрипіна Старша — давньоримська матрона, політичний діяч ранньої Римської імперії.
13 жовтня 54 р. Клавдій — Тиберій Клавдій Цезар Август Германік , уроджений Тиберій Клавдій Друз , з 4 по 41 рр. Тиберій Клавдій Нерон Германік , іноді — Клавдій I, — римський імператор з династії Юліїв-Клавдіїв
14 жовтня 158 р. Імператор Коґен — 8-й Імператор Японії, синтоїстське божество, легендарний монарх. Роки правління — 21 лютого 214 до Р.Х. — 14 жовтня 158 до Р.Х
18 жовтня 325 р. Сима Шао — 6-й імператор династії Цзінь й 2-й володар епохи Східна Цзінь у 323–325 роках.
1 жовтня 331 р. Єрванд II — цар Вірменії.
23 жовтня 472 р. Олібрій — римський імператор, що правив з 11 липня по 23 жовтня 472 року.
6 жовтня 477 р. Імператор Ітоку — 4-й Імператор Японії, синтоїстське божество, легендарний монарх. Роки правління — 15 березня 510 до Р.Х. — 6 жовтня 477 до Р.Х
24 жовтня 616 р. Етельберт I (король Кенту) — І Кентський - перший християнський король Кенту.
18 жовтня 629 р. Хлотар II — король франків, правив у 584–629 роках, з династії Меровінгів. Хлотар II на прізвисько Великий чи Молодший був сином короля Хільперіка I і Фредегунди, онуком Хлотара Правив в Нейстрії, а з 613 року — король всіх франків. Ім'я Хлотар у перекладі з франкської мови означає «той, що має знамениту армію»
10 жовтня 680 р. Хусейн ібн Алі — аль-Хусайн ібн Алі ібн Абу Таліб ібн Абд аль-Мутталіб ібн Хашим ібн Абд аль-Манаф , Хусейн ібн Алі Абу Абдаллах аш-Шахід — третій шиїтський імам. Внук пророка Мухаммеда, син Алі ібн Абу Таліба від Фатіми. День його загибелі під час битви з військами халіфа Язида вшановується шиїтами як траур. Нащадків Хусейна називають сеїдами
1 жовтня 686 р. Імператор Темму — 40-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 20 березня 673 — 1 жовтня 686
20 жовтня 712 р. Алі ібн Хусейн — 4-й імамітський імам, нащадок пророка Мухаммеда та Алі ібн Абі Таліба. Його також називали Саджадом за його набожність
2 жовтня 829 р. Михаїл II Травл — імператор Візантії з 820 по 2 жовтня 829 року.
7 жовтня 929 р. Карл III Простакуватий — король Франції з 898 по 922 роки та король Лотарингії з 911 до 919/923 року. Він був членом династії Каролінгів, третім сином Людовика II Заїки від його другої дружини, Аделаїди Паризької
23 жовтня 930 р. Імператор Дайґо — 60-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 14 серпня 897 — 16 жовтня 930
23 жовтня 949 р. Імператор Йодзей — 57-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 18 грудня 876 — 4 березня 884
15 жовтня 961 р. Абд Ар-Рахман III — емір , а потім халіф. Найвідоміший представник династії кордовських Омейядів
24 жовтня 996 р. Гуго Капет — перший король Франції з династії Капетингів, що правив між 987 та 996 роками.
6 жовтня 1014 р. Самуїл (цар Болгарії) — цар Болгарії з династії Комітопулів.
18 жовтня 1035 р. Санчо III Великий — король Наварри у 1000–1035 роках, визначний політичний та військовий діяч.
9 жовтня 1047 р. Климент II — лат. Clemens; *1005—†9 жовтня 1047, сто сорок дев'ятий папа Римський. Народився у Гамбурзі як син графа Конрада фон Морслебена і Горнбурга. З 1040 року був єпископом Бамберзьким. Після зречення папи Григорія VI був обраний папою за підтримки імператора Генріха III
25 жовтня 1047 р. Магнус I Норвезький — король Норвегії у 1035-1047 роках та король Данії у 1042-1047. Він був побічним сином короля Олафа II Норвезького. Коли у 1028 році Олафа було позбавлено влади Канутом Великим, то мати Магнуса відвезла його з іншими дітьми до Новгорода. У 1035 році Магнус повернувся до Норвегії, де його було короновано, а у 1042 він став королем Данії. У 1047 Магнус чи то помер, чи то загинув за загадкових обставин
4 жовтня 1052 р. Володимир Ярославич (князь новгородський) — князь Новгородський, син великого князя Ярослава I Мудрого і дочки короля Швеції Улофа III Шетконунга Інгігерди.
5 жовтня 1056 р. Генріх III (імператор Священної Римської імперії) — король Німеччини з 1039 року та імператор Священної Римської Імперії з 1046 року, герцог Баварії з 1027, герцог Швабії з 1039, король Бургундії з 1039 року, син Конрада ІІ та Гізели Швабської. Представник Салічної династіїї
14 жовтня 1066 р. Гірс Годвінсон — був четвертим сином графа Годвіна, молодшим братом короля Англії Гарольда II. 1051 року він разом зі своїм старшим братом Свегеном був відправлений у вигнання до Фландрії, але на відміну від Свегена зміг повернутись наступного року. Разом з іншими своїми братами Гарольдом та Тостігом, Гірс був присутній при смерті свого батька
14 жовтня 1066 р. Гарольд II (король Англії) — король Англії з січня до жовтня 1066 року.
3 жовтня 1078 р. Борис Вячеславич — князь чернігівський. За Василем Татищевим Борис був вщижським князем і сином Святослава Ярославича. Якщо перше ще ймовірно, то друге — явна помилка. Загинув 3 жовтня 1078 року в битві на Нежатиній Ниві під Черніговом, де спільні війська Ярославичів розбили Бориса та тмутаракаського князя Олега Святославича. Битва на Нежатиній Ниві та загибель Ізяслава і Бориса згадані у «Слові о Полку Ігоревім»
3 жовтня 1078 р. Ізяслав Ярославич — Великий князь Київський , перший король Руський. Син Ярослава I Мудрого
14 жовтня 1092 р. Незам уль-Мульк — візир, політичний діяч та письменник епохи правління династії Сельджуків у Персії.
13 жовтня 1093 р. Роберт I Фландрський — граф Фландрії в 1071–1093, молодший син Бодуена V, графа Фландрії, и Адели Французької, доньки короля Франції Роберта II. Походив з Першого Фландрського дому
12 жовтня 1095 р. Леопольд II (маркграф Австрії) — маркграф Австрії з династії Бабенбергів.
6 жовтня 1101 р. Бруно Кельнський — німецький аристократ, церковний діяч, богослов, засновник Ордену картезіанців.
18 жовтня 1102 р. Гуго Великий (граф Вермандуа) — I Великий Капетинг - граф Вермандуа і Валуа, син короля Франції Генріха I і Анни Ярославни. Засновник другого Дому Вермандуа
5 жовтня 1107 р. Чен І — китайський філософ, педагог часів династії Сун, один з основоположників неоконфуціанства.
5 жовтня 1111 р. Роберт II Фландрський — граф Фландрії в 1093–1111, син Роберта I, графа Фландрії, і Гертруди Саксонської. Походив з Першого Фландрського дому
21 жовтня 1125 р. Козьма Празький — богемський священик та літописець, автор Богемських хронік.
20 жовтня 1139 р. Генріх Гордий — герцог Баварії під ім’ям Генріх X з 1126 року, герцог Саксонії під ім’ям Генріх II з 1137 року, маркграф Тоскани з 1137 року, з роду Вельфів. Другий син герцога Баварії Генріха IX Чорного
18 жовтня 1141 р. Леопольд IV (маркграф Австрії) — маркграф Австрії і герцог Баварії з династії Бабенбергів.
14 жовтня 1143 р. Микола Святоша — в миру князь Святослав-Панкратій Давидович Чернігівський ; печерський чудотворець.
25 жовтня 1154 р. Стефан (король Англії) — король Англії в 1135-1154 роках. Узурпація Стефаном престолу Англо-Нормандскої монархії після смерті Генріха I Боклерка привела до громадянської війни між прихильниками Стефана і імператриці Матильди. У 1141 році, врезультаті поразки в битві під Лінкольном король був полонений прихильниками Матильди, проте в кінці 1141 року отримав свободу і був відновлений на престолі. Практично за весь період правління Стефана в Англії продовжувалася феодальна анархія, що завершилася 1153 року визнанням спадкоємцем Стефана Генріха II Плантагенета, сина імператриці Матильди
17 жовтня 1156 р. Андре де Монбар — Великий магістр ордену Храму з кінця 1154 по 1156
23 жовтня 1157 р. Свен III (король Данії) — король Данії у 1146–1157 роках, боровся за трон з королями Кнудом V та Вальдемаром I.
1 жовтня 1187 р. Ярослав Осмомисл — князь галицький.
4 жовтня 1189 р. Жерар де Рідфор — великий магістр ордена Храму з жовтня 1184 по 4 жовтня 1189.
19 жовтня 1216 р. Іоанн I Безземельний — король Англії з 1199 року та герцог Аквітанії з династії Плантагенетів. Молодший син Генріха ІІ та Елеонори Аквітанської. Фактичний правитель Англії з 1189 року, коли його брат Річард I Левине Серце пішов у Третій хрестовий похід. Він втратив до 1205 Нормандію і майже всі володіння Англії на території Франції, зазнавши поразку від Філіпа ІІ Французького. Його репресивна політика і зростаючі податки призвели до конфлікту з баронами, і його змусили підписати Велику Хартію вільностей в 1215 Пізніше він відрікся від неї, що стало причиною першої Баронської війни 1215-1217, під час якої він помер
28 жовтня 1225 р. Дзієн — японський релігійний діяч, буддистських монах секти Тендай, поет, історик початку періоду Камакура. Син Імператорського радника Фудзівари но Тадаміті, молодший брат Кудзьо но Канедзане. Автор історичної хроніки «Записки дурня» , один з авторів віршів «Нової збірки старих і нових японських пісень», упорядник поетичної праці «Збірки підібраних перлин». З 1192 року поперемінно призначався 62-м, 65-м і 69-м патріархом секти Тендай
3 жовтня 1226 р. Франциск Ассізький — Святий Франциск Ассізький, O.F.M. засновник ордену францисканців. Канонізований 1228 року. Одним з перших не тільки в християнстві, а й західній культурній традиції став підкреслювати духовну рівноправність з природою, проповідував любов і співчуття до всього живого, намагався замінити ідею про безмежність панування людини на ідею рівності усіх живих створінь, включаючи людину. У 1979 році Папа Іван Павло II офіційно назвав святого Франциска Ассізького патроном екологів