Люди, що народилися 31-го жовтня

1391 Дуарте I Португальський — 11-й король Португалії, другий представник Авіської династії на троні. Король з 1433 року після свого батька Жуана Відрізнявся дуже слабким здоров'ям, тому правив всього 5 років. Є одним з творців літературної португальської мови. Автор твору «Вірний радник», написаного як настанова для тих, хто буде правити у майбутньому. У творі різносторонньо висвітлено проблеми життя, державних справ, виховання, психології та формування особистості
1424 Владислав III Варненчик — Король Польський , король Угорський як Уласло I , Володар та спадкоємець Русі. Загинув у битві під Варною
1472 Ван Янмін — китайський філософ-неоконфуціанець, творець оригінальної філософської доктрини в руслі так званого вчення про серце , письменник, військовий та державний діяч династії Мін.
1632 Ян Вермер — нідерландський художник, майстер побутового живопису і жанрового портрета. Разом з Рембрандтом і Франсом Галсом є одним з найбільших живописців «Золотого століття» голландського мистецтва
1638 Мейндерт Гоббема — голландський художник—пейзажист 17 століття.
1693 Джон Бевіс — англійський лікар і астроном.
1722 Ульріка Фредеріка Вільгельміна Гессен-Кассельська — принцеса Гессен-Кассельська, донька принца Максиміліана Гессен-Кассельського та Фредеріки Шарлотти Гессен-Дармштадтської, дружина герцога Ольденбургу Фрідріха Августа I, матір королеви Швеції та Норвегії Ядвіґи Єлизавети.
1760 Кацусіка Хокусай — майстер укійо-е, художник та ілюстратор. Один із найвідоміших митців домодерного японського мистецтва
1784 Хосе Марія Перес де Урдінінеа — болівійський державний та політичний діяч, президент Болівії. Незважаючи на те, що він був президентом лише упродовж трьох місяців, Перес у подальшому займав високі пости в уряді
1793 Джеймс Данлоп — англійський астроном.
1795 Джон Кітс — англійський поет, представник другого покоління англійського романтичного руху. Незважаючи на короткий період творчості й малу популярність за життя, репутація Кітса значно зросла після його смерті, він вплинув на становлення багатьох англійських поетів, зокрема Альфреда Теннісона та Вілфреда Оуена
1808 Бодянський Осип Максимович — український і російський філолог-славіст, історик, фольклорист, перекладач, видавець, письменник, член-кореспондент Петербурзької Академії наук.
1815 Карл Веєрштрас — німецький математик.
1821 Карел Гавлічек-Боровський — чеський поет і публіцист, громадський і політичний діяч; один із фундаторів чеської журналістики, сатири та літературної критики.
1825 Євген Кватерник — хорватський політичний письменник і діяч, один із засновників Хорватської партії права.
1833 Бородін Олександр Порфирович — російський композитор і вчений-хімік.
1835 Адольф фон Беєр — німецький хімік-органік, лауреат Нобелівської премії з хімії 1905 року.
1837 Луї Жаколіо — французький письменник, мандрівник, етнограф, колоніальний суддя і викладач; один з найяскравіших авторів французького пригодницького роману.
1838 Луїш I — король Португалії з 11 листопада 1861. Син Марії II та Фернанду II. Належав до дому Саксен-Кобург-Гота, офіційно вважався представником династії Браганса-Кобург. Отримав прізвисько Популярний
1843 Анрі Реньо — Олександр Жорж Анрі Реньо - французький художник, «один з найбільш обдарованих французьких живописців новітнього часу». У 1866 році отримав римську премію за картину: "Фетіда приносить Ахіллесу зброю"; відправившись потім у Рим в якості пенсіонера французького уряду, писав там портрети, етюди і виготовив 27 прекрасних малюнків для ілюстрування твору Вея про поїздку в Рим. У 1868 році відвідав Іспанію, де виконав портрет генерала Прима верхи на коні і чудову копію знаменитої картини Веласкеса "Las Lanzas", що зберігається в мадридському музеї. Повернувшись ненадовго в Рим, здійснив подорож на північний берег Африки і знаходився в Марокко, коли спалахнула франко-пруська війна 1870 року. Загроза для Франції, спонукала художника повернутися на батьківщину, він вступив волонтером в національну гвардію, брав участь у захисті Парижа і був, при захисті Бюзенваля, убитий німецької кулею. Творів Реньо небагато, але свідчать вони про нього як про дуже талановитого живописця реалістичного напрямку, який відрізнявся оригінальністю концепції і незвичайно сильним, блискучим і гармонійним колоритом. Головні з цих творів - вищезгаданий портрет генерала Прима, "Соломія з блюдом і мечем у руках, яка очікує страти Іоанна Хрестителя" , "Страта без суду мавританських королів Гренади" , "Портрет графині де Барк" і "Юдифь і Олоферн". Реньо майстерно працював аквареллю. Також малював картини у стилі орієнталізм
1850 Чигорін Михайло Іванович — російський шахіст, шаховий публіцист і теоретик. Один із провідних шахістів Європи наприкінці 19 століття. Програв два матчі Вільгельмові Стейніцу за титул чемпіона світу: в 1889 і 1892 роках
1851 Альфред III цу Віндіш-Грец — принц Віндіш-Грец, австрійський політик, міністр-президент Австро-Угорщини з 11 листопада 1893 до 19 червня 1895 року, землевласник у Кладрубах.
1865 Вілфрід Войнич — діяч польського революційного руху , бібліофіл і антиквар, першовідкривач знаменитого «Рукопису Войнича».
1875 Улагай Сергій Георгійович — кубанський козак черкеського походження, учасник Російсько-японської, Першої світової і Громадянської воєн.
1875 Латрі Михайло Пелопідович — живописець, художник по керамиці, представник кімерійської школи живопису.
1883 Безручко Марко Данилович — військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР.
1883 Марі Лорансен — французька художниця і гравер, художник театру.
1884 Марк Ельдер — Марсель Тандрон — французький прозаїк, мистецтвознавець і критик, лауреат Ґонкурівської премії за роман «Морський люд».
1885 Ситенко Михайло Іванович — український хірург-ортопед, травматолог. Член-кореспондент Всеукраїнської Академії Наук. Заслужений діяч науки УРСР
1885 Карл Радек — більшовицький і комуністичний керівник. Єврей за національністю. Упродовж 1919—1924 років — член ЦК РКП, у 1920—1924 — член Виконкому Комінтерну. Один із найвпливовіших комуністичних журналістів свого часу, співробітник газет «Правда» і «Известия». 1937 року засуджений до 10 років в'язниці за сфабрикованою справою «Паралельного антирадянського троцькістського центру». Помер у таборі 1939-го. 1988 року реабілітований
1886 Лангман Аркадій Якович — радянський єврейський архітектор.
1887 Айше Османоглу — дочка османського султана Абдул-Гаміда II від його восьмий дружини Мюшфікі Кадин Ефенді; автор книги «Мій батько — султан Абдулхамід».
1887 Чан Кайші — військовий і політичний діяч Китаю, що очолив Гоміньдан 1925 року після смерті Сунь Ятсена; президент Китайської Республіки, маршал і генералісимус.
1889 Носковський Зенон — український військовик, громадський діяч, командир сотні Леґіону УСС та полку ЧУГА.
1895 Елькін Давид Генріхович — психолог.
1895 Ліддел Гарт — британський офіцер, учасник Першої світової війни, військовий історик та теоретик, теоретик, котрий вагомо вплинув на розвиток механізованої війни в XX столітті, а також на теорію стратегії в цілому. Ліддел це дівоче прізвище його матері, він став використовувати його як частину свого прізвища з 1921 року
1897 Велі Бек Єдігар — російський, азербайджанський та польський військовий діяч.
1909 Федорченко Іван Михайлович — український вчений радянських часів у галузі матеріалознавства, порошкової металургії та спеціальних сплавів, 1961- академік АН УРСР, 1968 — лавреат Премії ім. Патона АН УРСР, 1970 — заслужений діяч науки УРСР, нагороджений орденом Жовтневої Революції, двома орденами Трудового Червоного прапора та двома «Знак Плшани», медалями, 1979 — лауреат Державної премії УРСР, 1981 — Державної премії СРСР
1912 Пширков Юліян Сергійович — білоруський літературознавець.
1913 Жуковський Герман Леонтійович — український композитор. Заслужений діяч мистецтв УРСР. Народний артист УРСР
1920 Фріц Вальтер — німецький футбольний півзахисник. Багаторічний лідер і капітан національної збірної ФРН та футбольного клубу «Кайзерслаутерн», ім'я якого з 1985 року носить домашня арена цієї команди
1920 Дік Френсіс — британський письменник, автор десятків детективних романів, багато з яких стали бестселерами.
1920 Гуннар Грен — шведський футболіст, нападник, найбільш відомий своїми виступами за італійський клуб «Мілан» в 1950-х роках.
1922 Нородом Сіанук — Преах Бат Самдеть Преах Нородом Сіанук Варман - державний діяч Камбоджі, колишній наслідний принц, десять разів займав пост прем'єр-міністра, був королем у 1941-1955. Скинутий в результаті військового перевороту, який очолював Лон Нол. Сіанук створив альянс з Червоними кхмерами, які скинули Лон Нола в 1975 і на короткий час відновили Сіанука на посту прем'єр-міністра в 1975-76. Він був змушений виїхати в заслання. Повернувся в листопаду 1991 і очолив Верховну національну раду, нову коаліцію, в яку ввійшли представники всіх протиборчих сторін, глава держави з титулом Великий король Камбоджі, Великий глава Незалежності, територіальної цілісності та єдності кхмерів
1922 Папанов Анатолій Дмитрович — російський актор, народний артист РРФСР , народний артист СРСР.
1924 Консулов Анатолій Дмитрович — архітектор, художник, заслужений архітектор УРСР.
1925 Джон Попл — хімік-теоретик. Лауреат Нобелівської премії і медалі Коплі «за розробку обчислювальних методів квантової хімії»
1925 Лі Грант — американська акторка, володарка премій «Оскар» та «Еммі», кінорежисер.
1926 Загайкевич Марія Петрівна — український музикознавець, провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Т. Рильського НАН України. Доктор мистецтвознавства. Професор
1927 Щербак Микола Миколайович — український зоолог, герпетолог, природоохоронець, доктор біологічних наук, професор, заслужений діяч науки УРСР, член-кореспондент НАН України.