Люди, що померли 2-го листопада

1083 Матильда Фландрська — королева Англії, дружина короля Вільгельма I Завойовника.
1327 Яків II (король Арагону) — король Сицилії у 1285–1296 роках, король Арагону у 1291–1327 роках.
1399 Жан V Бретонський — герцог Бретонський, народився у Бретані між 30 вересня й 8 грудня 1339 року , помер вночі 2 листопада 1399 року в столиці Бретонського герцогства Нанті. Син самопроголошеного герцога Бретонського Жана IV де Монфор і Жанни Дамп'єр, герцогині Бретонської
1483 Генрі Стаффорд — англійський аристократ, 2-й герцог Бекінгем.
1722 Давид II (цар Кахетії) — цар Кахетії , старший син царя Іраклія I та Анни Чолокашвілі.
1798 Шарль де Вайї — уславлений французький архітектор, графік, викладач 18 ст.
1813 Невірівський Дмитрій Петрович — генерал-лейтенант, видатний полководець Франко-російської війни 1812. Представник православної християнської, покозаченої гілки старовинного польсько-литовського шляхетського роду Невірівських , корені якого йдуть з 14-15 століть, з часів битви під Грюнвальдом
1843 Юліус Вінценц фон Кромбхольц — німецький лікар та міколог.
1846 Есаяс Теґнер — шведський поет, єпископ, член Шведської академії, член Шведської королівської академії наук. Видатний представник шведського романтизму, гуманіст, автор одного з найвідоміших і найбільш перекладаних творів шведської поезії — «Саги про Фрітьофа». Упродовж ХІХ століття Теґнера вважали батьком сучасної шведської поезії. Його й досі називають першим сучасним шведом
1884 Огюст Еммануель Вокорбей — французький композитор.
1892 Ерве де Сен-Дені — Марі-Жан-Леон Лекок, барон д’Ерве де Юшеро, маркіз д’Ерве де Сен-Дені. Відомий у XIX ст. французький інтелектуал, філолог, синолог-самоучка, третій завідувач кафедри китайської мови Коллеж де Франс , з 1878 — дійсний член Академії написів. Наставник Едуарда Шаванна, передав йому завідування кафедрою в Коллеж де Франс
1895 Жорж Шарль Дантес — французький монархіст, офіцер-кавалергард, за віросповіданням католик. У 1830-х роках мешкав у Росії. Згодом займався політикою, був сенатором Франції. Відомий насамперед як людина, що смертельно поранила на дуелі Олександра Пушкіна
1912 Мамін-Сибіряк Дмитро Наркисович — російський письменник. Справжнє прізвище — Мамін
1919 Матушевський Федір Павлович — громадський діяч, публіцист, літературознавець, критик. Діяч Товариства українських поступовців, згодом Української демократично-радикальної партії і Української партії соціалістів-федералістів. Член Центральної Ради. У 1919 — посол УНР у Греції
1926 Дебогорій-Мокрієвич Володимир Карпович — український політичний діяч, революціонер, публіцист, мемуарист.
1929 Хабібулла-хан Бача-і-Сакао — емір, тобто правитель Афганістану у 1928 році, родом з простої сім'ї, який прийшов до влади у результаті народного повстання.
1935 Темістоклес Замміт — мальтійський археолог, історик, письменник, професор хімії та лікар. У 1920–1926 — ректор Мальтійського університету та перший директор Національного музею археології Мальти у місті Валлетта
1937 Савченко Яків Григорович — український поет, літературний критик та публіцист, брат поета Павла Савченка.
1950 Бернард Шоу — англійський драматург і публіцист ірландського походження, родом з Дубліна, лауреат Нобелівської премії з літератури за 1925, помер в Ейот-Сент-Лоренс, Англія.
1960 Ямагучі Одоя — лідер японських політиків, студентів правих активістів, проти популізму активістів. Вбив урядовця й помер в ув'язненні
1961 Салман бін Хамад аль-Халіфа — правитель Бахрейну з 1942 до своєї смерті у 1961. Мав титул хакіма Бахрейну
1963 Нго Дінь З'єм — в'єт. ієрогліф. і кит. 吳廷琰 — перший президент Південного В'єтнаму. Убитий в результаті військового перевороту, організованого Зионг Ван Мінем
1966 Петер Дебай — нідерландський фізико-хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії за 1936 рік.
1966 Аракі Садао — японський політичний діяч, військовик, генерал Імперської армії Японії. 23-й міністр армії , 53-й міністр культури
1969 Боричевський Артем Іванович — учасник Першої світової війни, воював на фронтах громадянської війни на Волзі і Обі, Іртиші і Ангарі, на Далекому Сході.
1970 Абрам Безикович — 2 листопада 1970, Кембридж — британський математик.
1975 П'єр Паоло Пазоліні — італійський письменник, сценарист, кінорежисер.
1979 Жак Мерін — відомий французький злочинець, гангстер, був проголошений на початку 1970-их років "ворогом суспільства номер один". Скоїював числені пограбування, вбивства в основному у Франції, але також у Квебеку та декількох інших європейських країнах. Завдяки зухвалим пограбуванням та неодноразовим втечам із в'язниці став широко відомим у Франції, давав інтерв'ю пресі та на телебаченні. У результаті спеціальної опереації поліції був убитий у листопаді 1979 року у Парижі. Особа Жака Месріна знайшла відображення у числених книгах і декількох фільмах
1983 Глюк Гаврило Мартинович — український живописець. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1963 року
1985 Кубійович Володимир Михайлович — український історик, географ, енциклопедист, видавець, громадсько-політичний діяч, організатор видання та головний редактор Енциклопедії українознавства та фундаментальної праці «Ґеоґрафія українських і сумежних земель».
1992 Лобанова Лілія Данилівна — українська співачка , народна артистка України , педагог, доцент Київської консерваторії.
1992 Штогаренко Андрій Якович — композитор, педагог, музично-громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв УРСР , Народний артист УРСР , Народний артист СРСР. Герой Соціалістичної Праці
1994 Гриша Філіпов — один з керівників Болгарської комуністичної партії, голова Ради міністрів у 1981–1986 роках.
2000 Роберт Корм'є — американський письменник, журналіст і репортер, відомий песимістичними і похмурими літературними творами.
2004 Тео ван Гог (кінорежисер) — голландський кінорежисер, продюсер, колумніст, письменник та актор. Праправнук Тео ван Гога — брата видатного художника Вінсента ван Гога
2004 Заїд бін Султан Аль Нахайян — 14-й правитель з роду Аль Нахайян, що править на території емірату Абу Дабі вже близько 250 років.
2004 Боголюбов Олексій Миколайович — учений у галузі історії математики й теорії механізмів. Доктор технічних наук , професор , член-кореспондент АН УРСР. Син Миколи Михайловича, брат Миколи Миколайовича та Михайла Миколайовича Боголюбових
2005 Ферруччо Валькареджі — колишній італійський футболіст, півзахисник. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер, найбільш відомий багаторічною роботою на чолі національної збірної Італії. Приводив італійців до перемоги на чемпіонаті Європи 1968 року, виборював «срібло» на чемпіонаті світу 1970 року
2005 Леник Володимир — український громадський діяч, видавець, публіцист, мемуарист, архівіст.
2006 Мозер Іван Іванович — радянський футбол та тренер. Заслужений тренер
2007 Моїсєєв Ігор Олександрович — російський радянський артист балету, балетмейстер, хореограф, широко визнаний як найвизначніший хореограф народного танцю у XX столітті.
2009 Рабинович Зіновій Львович — 1986, лавреат Державної премії УРСР — 1978, Президії АН УРСР імені О. Лебедєва — 1977 та імені М. Глушкова — 1998, медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 р.»
2010 Баршай Рудольф Борисович — російський альтист і диригент. Лауреат Премії Грамофон , Каннської премії за класичну музику і інших премій
2011 Сташис Володимир Володимирович — український правник, професор, був першим проректором Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Герой України
2014 Бернард Стенлі Білк — англійський композитор-кларнетист, чий звук відзначався багатим вібрато в нижньому регістрі кларнета.
2014 Велько Кадієвич — генерал Югославської Народної Армії. З 1988 по 1992 рік був союзним секретарем народної оборони комуністичної Югославії