Люди, що померли 14-го листопада

565 Юстиніан I — візантійський імператор з 1 серпня 527 до своєї смерті в 565. За легендами Юстинін мав слов'янське коріння, і вже за часів правління свого дядька Юстина І грав ключову роль у політичному житті Візантії
976 Тайцзу (Сун) — перший імператор династії Сун, визначний військовик.
1263 Олександр Невський — князь новгородський , васал Золотої Орди, за ярликом хана якої формально — князь київський , князь псковський , з 1243 в васальній залежності від золотоординських ханів обіймає посаду князя в Великому Новгороді та великого князя володимирського з 1249.
1282 Нітірен — японський буддистський монах і мислитель, засновник буддистської секти Нітірен.
1328 Раджапіка — 7-й імператор династії Юань та великий каган Монгольської імперії у 1328 році. Храмове ім'я Сінь-цзун
1510 Богуслав Газіштейн — значний чеський неолатинський поет та письменник, відомий представник чеського гуманізму.
1522 Ганна де Боже — регент Франції у 1483–1491 роках, письмениця, історик.
1540 Россо Фйорентино — прізвисько італійського художника , представника італійського маньєризму і так званої школи Фонтенбло. Малював фрески і вівтарні образи, релігійні картини. Декоратор
1629 Олександр Янушович Заславський — князь, представник роду князів Заславських. Волинський каштелян , житомирський староста , брацлавський , київський воєвода
1635 Томас Пар — придворний англійського двору, який, можливо, прожив 152 роки.
1680 Михайло Казимир Радзивілл (1625) — князь з роду Радзивіллів, польний гетьман литовський. Ординат Несвізький, Олицький
1716 Ґотфрід Вільгельм Лейбніц — провідний німецький філософ, логік, математик, фізик, мовознавець та дипломат.
1759 Григор Орлик — син Пилипа Орлика, довірена особа Станіслава Лещинського, військовий діяч і агент дипломатичної служби на службі в короля Франції Людовіка XV.
1831 Георг Вільгельм Фрідріх Гегель — німецький філософ 19 століття, який створив систематичну теорію діалектики. Її центральне поняття — розвиток — характеристика діяльності світового духу, його надрухи в області чистої думки у висхідному ряду усе конкретніших категорій. Діалектика розглядалася також як протиставлення тези, антитези й синтезу, вирішення протиріч
1832 Расмус Раск — данський мовознавець та орієнталіст, один з основоположників індоєвропеїстики, порівняльно-історичного мовознавства. Поставив мовознавчу науку на емпіричні, раціоналістичні засади
1842 Томас Брюс (лорд Елгін) — 14 листопада 1842, Париж — британський дипломат, збирач пам'яток давньогрецького мистецтва.
1864 Теодор Нарбут — військовий інженер, литовський та білоруський історик, публіцист, дослідник литовської міфології; писав польською мовою.
1866 Мігел I (король Португалії) — король Португалії, що правив під час громадянської війни 1828-1834, регент до прибуття в Португалію Педру IV з 26 лютого по 3 березня 1828, регент при Марії II з 3 по 11 липня 1828. Його прихильники називалися мігелістамі
1874 Рудольф Фрідріх Гогенакер — швейцарсько-німецький міссіонер та ботанік.
1908 Цзайтянь — маньчжурський державний і політичний діяч. Імператор династії Цін. Представник роду Айсін Ґьоро. Другий син Цзайчунь. Зійшов на трон у 4-річному віці. Спочатку керував країною за допомоги свої бабусі-регентши Цисі. Зазнав поразки у японсько-цінській війні 1894 — 1895 років. З 1898 року намагався провести курс радикальних реформ, скерованих на модернізацію імперії. Заснував Імператорську школу, майбутній Пекінський університет. У результаті двірцевого перевороту, що відбувся того ж року за сприяння Цисі та консерваторів, опинився під домашнім арештом. Під час боксерського повстання 1901 року тимчасово покинув Пекін. Помер у Забороненому місті від хвороби. Посмертне ім'я — Імператор Цзін. Храмове ім'я — Децзун. Девіз правління — Ґуансюй. Інше ім'я, що походить від девізу правління, — Імператор Ґуансюй
1909 Джошуа Слокам — канадсько-американський мореплавець і дослідник, перша людина, яка здійснила одиночне кругосвітнє плавання. В 1900 він описав це плавання в книзі «Навколосвітня подорож вітрильником наодинці»
1915 Букер Вашингтон — один з найвидатніших просвітителів та борців за освіту американських негрів, оратор, політик, письменник.
1915 Заремба Сигізмунд Владиславович — † 14 листопада 1915 — український та російський диригент, композитор, музичний критик та піаніст.
1915 Теодор Лешетицький — польський піаніст, музичний педагог та композитор.
1918 Джордж Френсіс Аткінсон — американський міколог та ботанік.
1918 Анатолій Фіолетов — російський поет-футурист, входив до літературних об'єднань «Колектив поетів» , «Зелена лампа» та ін. Брат Осипа Шора
1921 Ізабела (принцеса Бразильська) — спадкоємець трону Бразильської імперії, що мала титул імперської принцеси Бразильської протягом останніх десятиліть царювання її батька Педру II, і кілька разів займала посаду регента. Після падіння монархії та смерті Педру II вона стала головою Бразильської імператорської династії і де-юре імператрицею Бразилії
1922 Рудольф Челлен — юрист та державознавець, шведський вчений, що ввів у науку поняття «геополітика». Челлен — професор історії та політичних наук Гетеборзького і Уппсальского університетів. Він вивчав системи управління з метою виявлення шляхів створення сильної держави. Крім того, він брав активну участь у політиці, був членом парламенту
1924 Ганкевич Климентій Миколайович — український мовознавець, філософ, педагог, психолог. Доктор філософії і вільних наук
1932 Бабаханян Аракел Григорович — вірменський історик, письменник, літературний критик. Професор Єреванського університету
1937 Баран Михайло Лукич — український громадсько-політичний, військовий та освітній діяч. Учасник революційного руху в Західній Україні
1937 Бузько Дмитро Іванович — український письменник і поет, за «антидержавницькі» дії засланий до Сибіру царським урядом і розстріляний — радянським.
1938 Ганс Крістіан Грам — данський бактеріолог. Він був сином Фредеріка Теркеля Грама, професора юриспруденції, і Луїзи Хрістіани Роулунд
1943 Москальчук Микита Андрійович — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни заступник командира 54-ї гвардійської танкової бригади 7-го гвардійського Київського танкового корпусу 3-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту, гвардії підполковник.
1944 Траффорд Ли-Меллорі — британський воєначальник, головний маршал авіації.
1946 Мануель де Фалья — іспанський композитор, піаніст, музикознавець.
1957 Дон-Амінадо — російськомовний єврейський поет-сатирик, мемуарист, адвокат на еміграції.
1968 Рамон Менендес Підаль — ісп. Ramón Menéndez Pidal — — іспанський науковець, педагог, драматург, письменник
1972 Ярославцев Олександр Єгорович — військовик, гвардії лейтенант, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу.
1977 Бгактіведанта Свамі Прабгупада — індійський вайшнавський релігійний діяч; автор, перекладач і коментатор священних писань індуїзму; ачар'я-засновник Міжнародного Товариства свідомості Крішни, однієї з вайшнавських організацій, першої, яка набула поширення в широкому масштабі на Заході та по всьому світу.
1980 Печений Михайло Федорович — радянський футболіст, тренер і спортивний арбітр, Заслужений тренер УРСР , суддя республіканської категорії.
1986 Фердинанд Даучик — словацький та чехословацький футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри емігрував до Іспанії, де став футбольним тренером, відомим під іменем Фернандо Даусік
1989 Джиммі Мерфі — валлійський футболіст, півзахисник. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер
1990 Малкольм Маггерідж — британський журналіст.
1992 Ернст Гаппель — австрійський футболіст та тренер. Був оборонцем «Рапіду» та «Расинґу». Став одним з найкращих тренерів європейського футболу XX сторіччя. Гаппель, Оттмар Гіцфельд і Жозе Моурінью — єдині тренери в історії, які вигравали Кубок європейських чемпіонів з двома різними командами. Разом з італійцем Джованні Трапаттоні є володарем унікального досягнення — на посаді головного тренера вигравав національні чемпіонати чотирьох різних країн
1999 Шебьок Дьордь — угорський та американський піаніст і педагог.
1999 Книш Зиновій Михайлович — український політичний діяч, журналіст, історик, перекладач з есперанто. Псевдонім — Богдан Михайлюк
2000 Гай Олександр Дмитрович — український актор, професор Львівської консерваторії.