Люди, що померли 13-го листопада

1093 Малкольм III (король Шотландії) — король Шотландії, старший син Дункана I.
1143 Фулько (король Єрусалиму) — король Єрусалиму у 1131–1143 роках , граф Анжу , граф Мена та Турені.
1154 Ізяслав Мстиславич — Великий князь Київський. Старший син новгородського князя Мстислава I Великого, онук Володимира II Мономаха
1359 Іван II Красний — князь звенигородський , московський і великий князь володимирський , князь новгородський.
1619 Лодовіко Каррачі — італійський живописець, гравер і скульптор, один з найяскравіших представників болонської школи.
1841 Кароліна Баденська — баденська принцеса з династії Церінгенів, донька баденського кронпринца Карла Людвіга та Амалії Гессен-Дармштадтської, дружина першого короля Баварії Максиміліана Йозефа.
1851 Ігельстром Костянтин Густавович — член таємного Товариства військових друзів у Росії, капітан Литовського пионерного батальйону.
1868 Джоаккіно Антоніо Россіні — італійський композитор, автор декількох десятків опер. Він зумів вдихнути нове життя в традиційні для Італії види опери — комічну і «серйозну». Особливо яскраво талант Россіні розкрився в області опери-буфа. Реалістичність життєвих замальовок, влучність у зображенні характерів, стрімкість дії, мелодійне багатство й блискуча дотепність забезпечили його добуткам величезну популярність. Композитор творив в епоху зростаючої суспільної активності народу Італії, підйому боротьби за незалежність. У його дієво оптимістичному, демократичному за духом мистецтві сучасники відчували голос свого бурхливого часу, бачили вираження італійського національного характеру. Період інтенсивної творчості Россіні тривав усього біля двадцяти років. За цей час ним було створено понад тридцять опер, багато з яких у короткий час обійшли всі столичні театри Європи й принесли авторові всесвітню славу
1883 Корф Микола Олександрович — педагог і просвітитель, земський діяч, почесний член Женевської Академії наук, почесний член Петербурзького педагогічного товариства, а також Московського комітету письменності та Московського університету.
1914 Дімітріє Ангел — румунський письменник і поет-символіст, автор політичних і сатиричних віршів, перекладач французької поезії.
1920 Олів'є Мерсон — французький художник, педагог, викладач у Школі образотворчого мистецтва, ілюстратор.
1923 Липа Іван Львович — український громадський і політичний діяч, письменник, за фахом лікар.
1937 Акопян Акоп Мнацаканович — вірменський радянський письменник, основоположник вірменської пролетарської літератури. Народний поет Вірменськой РСР та Грузинськой РСР
1943 Владислав Козловський — білоруський суспільно-політичний діяч, поет, публіцист.
1945 Антін Кравс — український полководець, генерал-четар. У 1919 році — командир армійської ґрупи , потім 3-го корпусу
1946 Луцький Олександр Андрійович — діяч ОУН, один з організаторів Української Народної Самооборони та УПА-Захід, командир УНС , УПА-Захід , УПА-Захід-Карпати.
1947 Ємельяненко Павло Терентійович — український та російський вчений-металознавець радянських часів, знавець трубних справ; доктор технічних наук, професор, 1939 — член-кореспондент АН УРСР, 1941 — професор, 1943 — лавреат Сталінської премії.
1948 Вишневський Олександр Васильович — російський і радянський військовий хірург, академік АМН СРСР. Творець знаменитої лікувальної мазі й засновник династії лікарів
1950 Карлос Дельгадо Чальбо — голова військової хунти Венесуели з 1948 до 1950 року.
1951 Метнер Микола Карлович — ― російський композитор і піаніст.
1954 Евальд фон Кляйст — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-фельдмаршал Вермахту. Кавалер Лицарського хреста з Дубовими листям та Мечами. Командував танковими об'єднаннями в Європейських кампаніях та під час війни з Радянським Союзом
1968 Герман Хон — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-лейтенант Вермахту. Кавалер Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами
1971 Франко Тарас Іванович — український письменник, педагог. Член Спілки письменників СРСР. Син Івана Франка та Ольги Франко , брат Петра Франка, Анни Ключко
1973 Бруно Мадерна — Італійський композитор і диригент, який мав значний вплив на музичне життя середини 20-го століття. Здобув популярність завдяки ряду визначних творів, які стали важливим внеском в європейський музичний авангард
1974 Вітторіо де Сіка — італійський актор та кінорежисер, один з видатних діячів італійського та світового кіно. Він вважається одним із засновників неореалізму, і в той же час одним з великих режисерів та акторів італійської комедії
1975 Берггольц Ольга Федорівна — російська радянська поетеса єврейського походження.
1985 Покришкін Олександр Іванович — радянський льотчик-ас, другий за результативністю пілот-винищувач серед льотчиків країн антигітлерівської коаліції в Другій світовій війні. Перший Тричі Герой Радянського Союзу. Маршал авіації
1988 Дораті Антал — угорський та американський диригент і композитор, лицар Британської імперії, кавалер ордену Британської імперії.
1989 Франц Йосип II — князь Ліхтенштейну з 25 липня 1938 до 13 листопада 1989.
1994 Івашко Володимир Антонович — український радянський державний діяч, перший та єдиний заступник Генерального секретаря ЦК КПРС.
1994 Вронський Макар Кіндратович — український скульптор та педагог. Народний художник УРСР
1995 Артур Дейл Трендал — австралійський історик мистецтва і археолог класики.
1998 Гуртяк Дмитро Олександрович — донецький програміст, автор програми KeyRus, що була встановлена на багатьох персональних комп'ютерах в Радянському Союзі.
1999 Москаленко Анатолій Захарович — український письменник, журналіст, заслужений журналіст України, перший директор Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Дійсний член Міжнародної академії інформатизації, академік Академії наук вищої школи України та її перший віце-президент. Батько Віталія Москаленка
2000 Георге Гімпу — радянський молдавський вчений, дисидент, з 1989 року молдавський політичний діяч і один з ініціаторів виходу Молдови зі складу СРСР. Відомий як людина, яка зняла радянський прапор з будинку Верховного Ради Молдавської СРСР. Брат Міхая Ґімпу, в.о. Президента Молдови у 2009–2010 роках, та дядько Доріна Кіртоаке, мера Кишинева
2002 Хуан-Альберто Скьяффіно — уругвайський та італійський футболіст, який виступав на позиції нападника та півзахисника. Чемпіон світу 1950 року у складі збірної Уругваю. П'ятиразовий чемпіон Уругваю. Триразовий чемпіон Італії. Найвеличніший футболіст Уругваю всіх часів. Після чемпіонату світу 1954 року Скьяффіно переїхав до Італії, де отримав італійське громадянство та виступав за збірну цієї країни. Після закінчення кар'єри футболіста працював тренером, очолювавши збірну Уругваю та рідний «Пеньяроль»
2010 Аллан Сендідж — американський астроном, член Національної АН США , член Лондонського королівського товариства.
2014 Каха Бендукідзе — Автанділович Бендукідзе груз. კახა ბენდუქიძე; 20 квітня 1956, Тбілісі, ГРСР — 13 листопада 2014, Велика Британія} — російський підприємець і грузинський лібертаріанський політик
2014 Александр Гротендік — один із найвпливовіших математиків двадцятого сторіччя, входив до групи математиків, які виступали під псевдонімом Бурбакі. Відомий переважно революційним вкладом в алгебраїчну геометрію, а також значним внеском в теорію чисел, теорію категорій і гомологічну алгебру, та ранніми досягненнями в функціональному аналізі. Він був нагороджений медаллю Філдса в 1966 році і Премією Крафорда разом з П'єром Делінем в 1988 році, від якої Гротендік відмовився