Люди, що народилися 8-го травня

1641 Ніколаас Вітсен — голандський політик, дипломат, письменник і картограф; бургомістр Амстердама з 1682 по 1706 рр.
1653 Клод Луї Гектор де Віллар — французький військовий діяч, головний маршал Франції, дипломат.
1657 Мартин Альтомонте — італійський живописець; з 1684 у Польщі, придворний живописець Яна III Собеського.
1720 Вільям Кавендіш 4-й герцог Девонширський — п'ятий прем'єр-міністр Великої Британії з 16 листопада 1756 до 25 червня 1757 року.
1737 Станіслав Трембецький — польський поет, представник класицизму і рококо, придворний поет польського короля Станіслава Понятовського.
1745 Карл Стаміц — німецький композитор і скрипаль чеського походження, представник мангеймської школи.
1753 Мігель Ідальго — Ідальго-і-Костілья Мігель , національний герой Мексики, керівник народного повстання 1810-11 рр., що переросло у війну за незалежність Мексики від Іспанії. Закінчив духовну семінарію в Вальядоліді , де пізніше був викладачем, а потім ректором. Розжалуваний в парафіяльні священики за поширення ідей французьких енциклопедистів, Ідальго продовжував виступати за незалежність країни і поліпшення економічного і правового положення індіанського населення. 16 вересня 1810 в Долорес Ідальго звернувся до народу із закликом піднятися на визвольну війну і на чолі революційної армії, що складалася головним чином з селян-індіанців, робітників копалень, пеонів, виступив проти іспанців. Проголошений "генерал-капітаном Америки", а потім генералісимусом, Ідальго 30 жовтня 1810 року здобув перемогу над іспанськими військами при Монте-де-лас-Крусес і на чолі 80-тисячного армії підійшов до Мехіко. Не зважившись на штурм столиці, він попрямував до Гвадалахари. У листопаді в Гвадалараха було створено уряд на чолі з Ідальго; уряд проголосив скасування рабства, опублікував закон про повернення індіанцям общинних земель і про зниження податків. Ідальго опублікував маніфест до населення, відозву "до всіх жителів Америки" і звернення "до американської нації". Налякана розмахом і радикальним характером руху, більша частина креольської верхівки перейшла на бік іспанців, що дозволило останнім активізувати боротьбу проти патріотів. 17 січня 1811 близь мосту Кальдерон іспанські війська розгромили головні сили Ідальго, а 21 березня захопили його в полон разом із залишками повстанської армії. Ідальго був розстріляний 31 липня 1811 в Чіуауа
1779 Костянтин Павлович — другий син Павла I і Марії Федорівни, брат Олександра I.
1782 Паскевич Іван Федорович — російський військовий діяч українського походження, генерал-фельдмаршал , граф Ериванський , найясніший князь Варшавський.
1786 Іван Віанней — католицький святий, що вважається взірцем парафіяльного священика. Його 41 річна діяльність у парафії Арс-ен-Домбе отримала загальносвітову відомість завдяки своїй безкомпромісності та спалаху християнської духовності тамтешньої спільноти
1799 Ігельстром Костянтин Густавович — член таємного Товариства військових друзів у Росії, капітан Литовського пионерного батальйону.
1818 Тотлебен Едуард Іванович — російський військовий діяч, граф , генерал-ад'ютант , воєнний інженер-генерал , почесний громадянин Риги, Ревеля і Севастополя.
1828 Святий Шарбель — арабський католицький святий та чудотворець з Лівану, мароніт. 9 жовтня 1977 року священомонаха-мароніта Шарбеля зараховано до Сонму Святих. Під час канонізації цього ліванського духовного подвижника Папа Римський Павло VI назвав його одним із найбільших святих XX століття
1828 Жан Анрі Дюнан — швейцарський підприємець і громадський діяч. Під час ділової поїздки в 1859 році він став свідком Битви під Сольферіно. Свої спогади він опублікував в книжці «Спогади про Сольферіно», яка стала передумовою для створення Міжнародного комітету Червоного Хреста в 1863 році. В 1864 році була прийнята перша Женевська конвенція, яка базувалася на ідеалах Дюнана. В 1901 році він став лауреатом першої нобелівської премії миру разом з Фредеріком Пассі
1837 Альфонс Легро — французький художник другої половини XIX ст. Малював побутові картини, портрети. Відомий майстер офорту
1842 Еміль Християн Гансен — данський міколог і фізіолог, відомий своїми роботами в області дослідження процесу ферментації.
1855 Богуслав Браунер — чеський хімік. Професор Празького університету. Почесний член Російського фіз.-хім. товариства
1856 Педро Ласкуран — мексиканський політик, президент країни.
1869 Теодор Теодоров — болгарський політик, лідер Народної партії. Очолював уряд країни у 1918–1919 роках. Окрім того, відомий як публіцист. Мав юридичну освіту
1878 Владислав Семкович — польський вчений-історик, що спеціалізувався в області медієвістики. Професор Ягеллонського університету , член Польської академії знань , генеалог, геральдик і палеограф
1883 Некрашевич Степан Михайлович — білоруський вчений-мовознавець і громадський діяч, ініціатор створення і перший голова Інституту білоруської культури , академік Білоруської Академії наук. Разом з Й.В. Вовк-Леоновичем і Є.Ф. Карським входить до числа основоположників сучасної білоруської мови
1884 Гаррі Трумен — 33-й президент Сполучених Штатів.
1894 Грехем Бенджамін — 21 вересня 1976 року — відомий американський економіст, професійний інвестор, керівник інвестиційних фондів, автор відомих книжок з оцінки активів та інвестування. Грехем є розробником підходу до інвестування з точки зору оцінки вартості активів, тому його часто звуть «батько вартісного інвестування»
1894 Шраг Микола Ілліч — український економіст і громадсько-політичний діяч. Заступник голови Центральної Ради Української Народної Республіки. Доктор економічних наук , теоретик розміщення продуктивних сил і промислових комплексів
1894 Фрідріх-Вільгельм Крюгер — один з керівників окупаційного режиму в Польщі, обергрупенфюрер СА , обергруппенфюрер СС , генерал військ СС , генерал поліції.
1899 Фрідріх фон Гайєк — австрійський економіст та представник Австрійської школи економіки, послідовний захисник ідеалів економічної свободи, опонент Джона Мейнарда Кейнса, переконаний критик соціалізму, лауреат Нобелівської премії з економіки 1974 р.
1901 Отто Кайзер — австрійський фігурист, олімпійський медаліст.
1902 Андре Львов — французький мікробіолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини за 1965 рік "за відкриття в галузі генетичного контролю синтезу ферментів і вірусів ".
1903 Фернандель — популярний французький комедійний кіноактор, співак. Знявся у понад 150 фільмах. Неперевершений майстер фарсу та буфонади, виконавець комедійних ролей у музикальних ревю, оперетах і телешоу. Режисер фільмів «Простак» та «Адріан». Засновник власної кінокомпанії «Гафер»
1903 Гозенпуд Матвій Якимович — композитор, піаніст і педагог.
1905 Середа Іван Михайлович — комендант 1-ї дільниці 94-го Сколівського прикордонного загону Українського прикордонного округу військ НКВС, капітан, Герой Радянського Союзу.
1906 Роберто Росселліні — італійський кінорежисер, чоловік Інгрід Бергман, батько Ізабелли Росселліні.
1908 Айзенберг Григорій Давидович — український і російський кінооператор, 1949 — лауреат Сталінської премії — як оператор комбінованих зйомок фільму «Сталінградська битва», 1968 — заслужений діяч мистецтв Росії.
1909 Леннарт Бернадот — син принца Вільгельма Шведського та російської княжни Марії Павлівни.
1911 Роберт Джонсон — американський блюзовий гітарист та співак.
1914 Ромен Гарі — французький письменник.
1915 Ольшанський Костянтин Федорович — Герой Радянського Союзу , в роки радянсько-німецької війни командир роти автоматників 384-го окремого батальйону морської піхоти Одеської військово-морської бази Чорноморського флоту, старший лейтенант.
1916 Жуау Авеланж — бразильський футбольний функціонер. Сьомий президент ФІФА
1918 Гелета Василь Архипович — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу , кандидат технічних наук.
1919 Леон Фестінґер — американський психолог, автор теорії когнітивного дисонансу та теорії соціального порівняння.
1920 Сол Басс — графічний дизайнер та режисер, відомий перед усім створенням титульних кадрів для фільмів, афіш, постерів та логотипів. У 1969 році нагороджений премією Оскар за фільм Why Man Creates
1920 Tom of Finland — фінський художник, відрізнявся гомоеротичними, а й, часто, гей-порнографічними роботами, які містили стилізовані сцени з чоловіками в фетишистських ситуаціях: рабство, БДСМ, домінування. Його роботи сповнені сцен групового сексу та сексу на один раз. Краще відомий під псевдонімом Tom of Finland Протягом чотирьох десятиліть Тоуко створив близько 3500 ілюстрацій, в основному за участю чоловіків з гіперболізованими членами та іншими первинними статевими ознаками, що були одягнуті у шкіряний одяг чи уніформу. Він був названий «найвпливовішим творцем гей-порнографічних зображень» на думку історика Joseph Slade. та один з двох найбільш значущих фігур еротичного мистецтва ХХ століття і батьків зародження післявоєнної гей-культури
1930 Гаррі Снайдер — відомий сучасний американський екофілософ, письменник, поет. Викладає в університеті Каліфорнії. Член редколегії журналу «Екологічна етика». Лауреат Пулітцерівської премії за книгу «Черепаший острів», що принесла йому світову славу. Його погляди можна охарактеризувати як «духовна екологія». Опублікував 14 книг поезії та прози на захист дикої природи в тому числі: «Досвід дикої природи», «Місце в просторі», «Гори і річки без кінця», «Хрестоматія Гаррі Снайдера». Поет неодноразово заявляв, що його виборчим округом буде дика природа, а він — її спікером в Конгресі
1932 Петровський Мирон Семенович — український літературознавець і письменник.
1933 Туровський Михайло Саулович — живописець, графік та письменник, родом з Києва, батько живописця та композитора Романа Туровського; вчився в Державній художній середній школі імені Тараса Шевченка, в Київському художньому інституті й творчих майстернях Академії Мистецтв. Книжкова графіка, серед ін. у 1966 — 69 pp. ілюстрації до творів Стефаника, І. Франка та ін
1934 Моріс Норман — англійський футболіст, захисник.
1934 Зубов Олександр Олександрович — радянський і російський антрополог, один з основоположників антропологічної одонтології в СРСР і Росії.
1934 Кобзаренко Анастасія Степанівна — генеральний директор державного закладу «Національна бібліотека України для дітей» , Герой України.
1935 Джек Чарльтон — англійський футболіст, захисник. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер
1936 Ектор Нуньєс — уругвайський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер