Люди, що померли 5-го березня

567 Харіберт I — король франків, правив в 561 - 567 роках, з династії Меровінгів. Старший син короля Хлотара I та Інгунди. Ім'я Харіберт походить від «Блискучий у війську»
1311 Зігфрід фон Фейхтванген — 15-й великий магістр Тевтонського ордена з 1303 по 1311 рік.
1534 Антоніо да Корреджо — італійський живописець періоду Високого Відродження.
1535 Лоренцо Коста — італійський художник доби Відродження.
1553 Августин Хіршфоґель — – німецький художник і гравер, також землемір і картограф епохи Відродження. Був автором підручника з геометрії
1631 Стефан Потоцький (староста генеральний) — ротмістр королівський , воєвода брацлавський , староста фелінський , староста кам'янецький, писар польний коронний , генерал подільської землі.
1794 Клас Альстремер — шведський натураліст, ботанік, промисловець та меценат, з 1778 року барон.
1827 Алессандро Вольта — італійський фізик і фізіолог.
1827 П'єр-Симон Лаплас — французький математик і астроном; відомий своїми працями в галузі диференційних рівнянь, один із творців теорії ймовірностей.
1829 Джон Адамс (матрос Баунті) — англійський матрос, учасник заколоту на кораблі «Баунті». На кораблі був відомий під ім'ям Александр Сміт. Після заколоту поселився на Піткерн і довгі роки був керівником колонії
1895 Генрі Роулінсон — Кресвік Роулінсон, англ. Henry Creswicke Rawlinson — британський археолог, ассиріолог, лінгвіст і дипломат. Здобув популярність як дешифрувальник перського клинопису. Ризикуючи життям, він у 1837–1844 роках багаторазово підіймався на Бехістунську скелю, щоб скопіювати перську та еламітську частини Бехістунського напису, який він потім дешифрував
1901 Фрідріх Карл Бідерманн — нім. Friedrich Karl Biedermann; 25 січня 1820 — — німецький політик, публіцист, професор філософії. Активний учасник ліберального руху під час процесу Об'єднання Німеччини
1911 Житецький Павло Гнатович — український мовознавець, лексикограф, педагог і громадський діяч. Доктор російської словесності. Член-кореспондент Петербурзької АН , дійсний член Історичного товариства Нестора-літописця , Наукового товариства імені Шевченка
1916 Франц Марк — німецький живописець єврейського походження, яскравий представник німецького експресіонізму. Поряд з Августом Маке, Василем Кандінським та ін. був учасником і головним організатором художнього об'єднання «Синій вершник»
1916 Радченко Зінаїда Федорівна — український і білоруський фольклорист, етнограф.
1917 Мануел де Арріага — португальський політик; республіканець, згодом — демократ; після повалення монархії перший президент Португалії у 1911—1915 роках.
1919 Френсіс Енн Гопкінс — англійська художниця.
1930 Бородін Іван Парфенійович — відомий російський ботанік, академік Російської Академії наук , піонер охорони природи, один із засновників етико-естетичного підходу у заповідній справі і охороні дикої природи. Розвинув ідеї Гуго Конвенца про культурні та моральні складові природоохорони
1942 Романов Дмитро Павлович — єдиний син великого князя Романова Павла Олександровича від шлюбу з грецькою принцесою великою княгинею Олександрою Георгіївною, онук Олександра II, двоюрідний брат імператора Миколи II. Учасник вбивства Григорія Распутіна, після революції 1917 — в еміграції
1942 Крамаренко Лев Юрійович — український живописець.
1944 Макс Жакоб — французький поет і художник єврейського походження.
1947 Альфредо Казелла — італійський композитор, піаніст та диригент.
1950 Шухевич Роман Йосипович — український політичний і державний діяч, військовик. Член галицького крайового проводу Організації українських націоналістів. Командир з боку українців українського військового підрозділу «Нахтігаль» в складі іноземних легіонів Вермахту. Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії, голова Секретаріату Української головної визвольної ради. Романові Шухевичу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави. Посмертно іменований пластовою старшиною найвищим почесним ступенем гетьманського скоба
1953 Прокоф'єв Сергій Сергійович — радянський композитор, автор 8 опер, 7 балетів, 7 симфоній та багатьох камерно-інструментальних творів, а також музики до кінофільмів. Лауреат Сталінської премії
1953 Сталін Йосип Віссаріонович — державний, політичний і військовий діяч СРСР. Генеральний секретар ЦК РКП та ЦК ВКП , керівник уряду СРСР , Генералісимус Радянського Союзу
1955 Антанас Меркіс — литовський військовий та державний діяч. Міністр оборони Литви, глава Уряду Литви, Президент Литви. Випускник Київського університету , професійний юрист
1966 Ахматова Анна Андріївна — російська поетеса, родом з України, представниця акмеїзму.
1967 Жорж Ваньє — канадський адвокат, солдат, дипломат, 19-й Генерал-губернатор Канади.
1967 Мохаммед Мосаддик — демократично обраний прем'єр-міністр Ірану з 1951 по 1953 рр., коли його уряд було скинуто внаслідок державного перевороту, організованого британською службою розвідки та американським ЦРУ.
1980 Скорий Іван Антонович — учасник Другої світової війни, командир батальйону, капітан, Герой Радянського Союзу.
1984 Тіто Гоббі — італійський співак і оперний режисер-постановник.
1985 Саєнко Олександр Ферапонтович — український митець-декоратор. Народний художник УРСР
1988 Любезнов Іван Олександрович — російський актор. Народний артист СРСР. Лауреат Державної премії СРСР
1991 Матаков Василь Миколайович — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу , під час Німецько-радянської війни був заступником командира авіаескадрильї 27-го винищувального авіаційного полку.
1994 Білий Спиридон Юхимович — радянський військовик, учасник Другої світової війни, гвардії лейтенант. Герой Радянського Союзу
1996 Кравченко Галина Сергіївна — російська акторка театру і кіно, зірка німого кіно. Заслужена артистка РРФСР
1996 Хундакар Муштак Ахмед — один із засновників незалежного Бангладеш, президент країни.
1999 Краснер Наум Якович — російський математик-економіст єврейського походження.
2000 Лоло Феррарі — французька танцівниця, порноакторка, акторка та співачка, відома як жінка з найбільшими грудьми у світі, хоча їх розмір був досягнутий штучно.
2000 Деніел Абрагам Яновський — канадський шахіст, міжнародний гросмейстер. 8-разовий чемпіон Канади. Правник за професією
2006 Мілан Бабич — хорватський політик сербського походження, перший президент ​​Республіки Сербська Країна з квітня 1991 по лютий 1992. У 1992 році був призначений міністром закордонних справ Республіки Сербської Країни. У липні 1995 був призначений на пост прем'єр-міністра. Під час наступу хорватських військ в серпні 1995 року втік на територію Сербії. У листопаді 2003 Гаазький трибунал висунув проти Бабича звинувачення у злочинах проти людяності, і він почав співпрацювати зі звинуваченням, визнав свою провину. На суді виступав як свідок на Мілошевича та Мілана Мартича. У червні 2004 Гаазький трибунал засудив Бабича до 13 років позбавлення волі. За офіційною версією покінчив із собою в тюремній камері
2006 Тонкошкур Василь Антонович — український радянський державний і партійний діяч, Герой Соціалістичної Праці.
2013 Уго Чавес — венесуельський політик соціалістичної спрямованості, військовик, Президент Венесуели з 1999 по 2013 рік.