Люди, що народилися 5-го березня

1133 Генріх II Короткий Плащ — перший англійський король з династії Плантагенетів.
1324 Давид II (король Шотландії) — король Шотландії у 1329–1371 роках, останній король з династії Брюсів.
1326 Людвік I Великий — угорський король з 1342 року, польський король з 1370 року, титулярний «король Галичини та Володимирії». Син Карла I Роберта і Єлизавети Локетек. Представник Анжуйської династії Капетинґів
1512 Герард Меркатор — математик, філософ, теолог, географ та картограф; вніс надзвичайно вагомий вклад у розвиток картографії, «Птолемей» свого часу.
1637 Ян ван дер Гейден — None
1696 Джованні Баттіста Тьєполо — None
1748 Юнас Карлссон Драяндер — шведський ботанік.
1755 Йозеф Ігнац Байза — словацький католицький поет, сатирик часів держави Габсбургів.
1830 Етьєн-Жуль Маре — французький біолог, інженер і фотограф, піонер хронофотографії, що здійснив великий вплив на розвиток кінематографії загалом і також відомий за свої дослідження польоту птахів та роботи м'язів.
1838 Шимон Вінавер — польський маестро, один з найсильніших в Європі шахістів 1860 — 1880-х років.
1847 Вовк Федір Кіндратович — український антрополог, етнограф і археолог. В еміграції у Швейцарії та Франції з 1879 по 1905 роки, в Росії — з 1906 по 1917 роки
1853 Говард Пайл — американський письменник та ілюстратор, найбільш відомий своїми творами для дітей.
1856 Врубель Михайло Олександрович — художник, символіст. Визначний майстер акварельного і олійного живопису, рідкісний художник. Робив ілюстрації до книжок, монументальні роботи, портрети, займався сценографією. В кожній з областей мистецтва залишив шедеври
1860 Окуневський Ярослав — військовий лікар, український громадський і військовий діяч, письменник, дійсний член НТШ, адмірал флоту Австро-Угорської імперії.
1862 Ванновський Гліб Михайлович — російський воєначальник і військовий сходознавець, генерал-лейтенант Генерального штабу.
1866 Бокейхан Аліхан Нурмухамедович — казахський державний діяч, викладач, етнограф та журналіст. Більш відомий як лідер партії «Алаш» та як голова уряду Алашської автономії
1867 Брілінг Густав Вольдемарович — історик і етнограф, краєзнавець і художник. Один з ініціаторів заснування, директор першого у Вінниці народного музею , згодом багаторічний директор Вінницького історико-побутового музею. Член Подільського губернського комітету охорони пам'яток мистецтва, старовини та природи. Автор спогадів та свідчень про комуністичний Голодомор 1932–1933
1868 Проспер Пує — Антуан Марі Жозеф, віконт Пує – бельгійський політичний діяч.
1869 Демченко Григорій Васильович — історик і теоретик права, вчений-криміналіст і процесуаліст, видатний юрист, син Василя Демченка.
1871 Роза Люксембург — німецька діячка робітничого руху, одна із засновниць компартії Німеччини.
1873 Олаф Бйолан — норвежець, чемпіон світу з лижних гонок. Відомий тим, що в 1911 був одним з п'яти людей, які вперше досягли Південного полюса в рамках експедиції під проводом Руаля Амундсена
1876 Тібурсіо Каріас Андіно — політичний діяч Гондурасу, тимчасовий президент 1924, президент країни з 1933 до 1949 року.
1879 Андрес Ларка — військовий міністр Естонії, начальник генерального штабу Естонської армії під час війни за незалежність.
1887 Ейтор Вілла-Лобос — бразильський композитор, знавець музичного фольклору, диригент, педагог. Брав уроки у Браги
1891 Манізер Матвій Генріхович — російський скульптор.
1893 Константин Муравієв — болгарський політичний діяч, прем'єр-міністр країни. Тричі уряди з його участю усувались від влади в результаті переворотів
1896 Кіндрат Кропива — білоруський письменник, поет, сатирик, драматург, перекладач, громадський діяч, літературознавець.
1898 Чжоу Еньлай — китайський громадсько-політичний і державний діяч, дипломат.
1899 Колбасьєв Сергій Адамович — радянський прозаїк-мариніст, поет, радіоаматор, моряк, ентузіаст джазу.
1900 Коробейченко Олександр Миколайович — український оперний співак, тенор, прем'єр Донецького театру опери і балету, перший учитель вокалу Анатолія Солов'яненка, якого навчав упродовж 10 років.
1904 Вороний Марко Миколайович — український поет, перекладач, дитячий поет.
1905 Ласло Бенедек — кінережисер, працював в Угорщині, Німеччині, Франціїї, але найбілше фільмів зняв у США. Відомий за стрічками «Смерть комівояжера» та «Дикун»
1908 Рекс Гаррісон — англійський актор театру та кіно, за головну роль у фільмі «Моя чарівна леді» нагорджений премією «Оскар».
1908 Юнусов Сабір Юносович — радянський узбецький учений, фахівець в області хімії алкалоїдів.
1910 Енніо Флайано — італійським письменник, журналіст, гуморист, кінокритик, сценарист та драматург. Спеціалізувався на ельзевірах, котрі писав для таких газет як Оджі, Іль мондо, Корр'єре делла Сера та багатьох інших. Автор сценарію до фільмів Федеріко Фелліні
1911 Вольфганг Ларрасабаль Угуето — венесуельський політичний та військовий діяч. Контр-адмірал, голова урядової хунти 1958 року. Прийшов до влади після усунення диктатури генерала Маркоса Переса Хіменеса та провів загальні вибори, повернувши країну до демократичного цивільного правління. З 1958 року кілька разів виставляв свою кандидатуру на президентських виборах, однак не зміг здобути перемогу
1911 Дмитерко Любомир Дмитрович — український письменник , сценарист. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка. Один з трьох членів літературної групи «Західна Україна», які не потрапили до ГУЛАГ СССР
1914 Сергєєв Володимир Григорович — радянський конструктор ракетної техніки, двічі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської і Державної премій, доктор технічних наук, академік Національної академії наук України. Останні роки свого життя мешкав у Харкові, Почесний громадянин міста з 1999 року
1915 Лоран Шварц — французький математик, член групи «Бурбакі».
1915 Копштейн Арон Йосипович — український радянський україномовний поет та журналіст єврейського походження.
1916 Вінстон Бостік — американський фізик, спеціаліст з фізики плазми. Ним відкриті плазмоїди, плазмовий фокус та явище плазмового вихору. Займався моделюванням астрофізичних явищ у лабораторних експериментах з плазмою
1918 Джеймс Тобін — американський економіст.
1919 Новак Григорій Ірмович — Париж, 1946.
1920 Хуан Хосе Торрес — болівійський військовий та політичний діяч, президент країни у 1970–1971 роках. Був викрадений та вбитий 1 червня 1976 року в провінції Буенос-Айрес аргентинським «Ескадроном смерті»
1921 Сергєєв Артем Федорович — генерал-майор артилерії. Один із засновників зенітно-ракетних військ СРСР, прийомний син В. Сталіна. Народився 5 березня 1921 р в Москві. Батько, революціонер Федір Андрійович Сергєєв, відомий під псевдонімом «Артем», був засновником Донецько-Криворізької радянської республіки, загинув 21 липня 1921 в катастрофі залізничного аеровагона. Мати — Єлизавета Львівна, після смерті чоловіка була головним лікарем створеного нею протитуберкульозного санаторію поблизу Нальчика, заступником директора авіаційного заводу, директором текстильної фабрики, начальником медичного управління шпиталів. Артем ріс і виховувався в сім'ї Сталіна нарівні з іншими дітьми, був близьким другом його сина Василя. У 1938 році, після закінчення 10 класів 2-ї Московської спеціальної Артилерійської школи, почав службу в Червоній Армії. Був рядовим, сержантом, старшиною. Вступив до 2-го Ленінградського артилерійського училища і закінчив його в 1940 році лейтенантом. Вперше брав участь у воєнних діях 26 серпня 1941 року як командир взводу 152-міліметрових гаубиц «М-10» зразка 1938 року. Влітку того ж року потрапив в німецький полон, з якого втік. Після цього знаходився в партизанському загоні. Після переходу лінії фронту був направлений в діючу армію. Учасник оборони Сталінграду, битви за Дніпро, боїв у Східній Пруссиї, Угорщині, Німеччині. Мав 24 поранення, в тому числі два важких. Після першого поранення, удару штиком в живіт, Сергєєв лікувався у знаменитого хірурга В. Вишневського, а пізніше відірвану раздроблену кисть йому лікував сам Н. Бакулев. Війну закінчив 12 травня 1945 року командиром артилерійської бригади, підполковником і кавалером 7 орденів і 6 медалей. Після війни служив командиром полку, який дислокувався в Угорщині. В 1945 році був відправлений в Москву в Артилерійську академію, де до нього ставилися з недовірою. Як пізніше з'ясувалося, бути суворими до нього попросив викладачів академії сам Сталін. Завершив навчання в 1951 році, рік командував 34-ою гарматною артилерійською бригадою Прикарпатського воєнного округу. Потім вступив до Воєнної академії ім. Є. Ворошилова, яку закінчив у 1954 році. Після закінчення академії служив на командних посадах. Начальник штабу і заступник командира 10-го і 178-го корпусів особливого призначення , командир 9-ї дивізії ПВО , заступник командира 1-ї армії ПВО, заступник генерала-інспектора ПВО організації Варшавського договору. У відставку пішов 1981 року в званні генерал-майора артилерії. Був одружений з дочкою Генерального секретаря Іспанської компартії Долóрес Ібáррурі, Амайє Руіс-Ібáррурі, з якою пізніше розлучився. У них було троє дітей - Сергєєв Федоі Артемович , Сергєєв Рубен Артемович , Сергєєва Долóрес Артемівна.У 2011 році Амайя Руіс-Ібаррурі і їх дочка Долорес Сергєєва жили в Іспанії. Друга дружина — Сергєєва Олена Юріївна , закінчила 1-й Московський медичний інститут, працювала нейрохірургом. У 2006 році опублікував збірку згадок про війну «Розповіді артилериста». Також у 2006 році в співавторстві з Катериною Глушик опублікував книгу «Бесіди про Сталіна», книга вийшла в видавництві «Кримський міст», ISBN 5-89747-067-7. Став членом Союзу письменників Росії. Був членом земляцтва Донбасців у Москві. Помер 15 січня 2008 року. Нагороди:
1922 Петров Василь Степанович — генерал-полковник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук.
1922 П'єр Паоло Пазоліні — італійський письменник, сценарист, кінорежисер.
1922 Гудзенко Семен Петрович — російський поет воєнної генерації, романтичного напрямку.
1922 Кисельов Володимир Леонтійович — український письменник, журналіст. Член Спілки письменників України з 1955 року. Батько поета Леоніда Кисельова і письменника, журналіста Сергія Кисельова
1925 Жак Вержес — французький адвокат, правник. Зажив слави спочатку як комуніст, борець проти колоніалізму, а пізніше як адвокат відомих особистостей: терористів, диктаторів, воєнних злочинців. Серед інших, захищав у суді Клауса Барбі, Слободана Мілошевича, Карлоса