Люди, що померли 18-го березня

1187 Богуслав I — князь лютичів, князь Померанії-Щецина з 1156 р., князь міста Диміну з 1180 р.; герцог Померанії в 1181–1187 роках. Син Вартіслава Був християнином-католиком. За оборону «Вендської держави» полабських слов'ян від німецьких окупантів іменований Гельмольдом у «Слов'янській хроніці» як благочестивий герцог, Богуслав Мав основний свій титул князя племінного союзу лютичів лат. princeps Liuticorum
1308 Юрій I Львович — князь Белзький , князь Галицько-волинський , Король Руський, син Лева I Даниловича і Костанції Угорської.
1314 Жак де Моле — двадцять третій і останній великий магістр ордену тамплієрів.
1321 Матуш Чак Тренчанський — угорський шляхтич та воєвода, свого часу найміцніший магнат Угорського королівства на теренах сучасної західної та центральної Словаччини в період феодальної роздрібленості, в літературі прозваний як «Пан Вагу і Татр».
1584 Іван IV Грозний — ru.
1745 Роберт Волпол — британський державний діяч, найбільш могутня постать у британському політичному житті 1720-их і 1730-их років. Перші королі Ганноверського дому знайшли у Волполі вірну опору. Він уникав вплутувати країну до європейських війн та беріг воєнні й економічні сили для відбиття можливих якобістських вторгнень
1762 Пауль II Антон Естергазі — принц дому Естергазі. Він зробив військову кар'єру та опікувався музикою
1768 Лоренс Стерн — англійський письменник XVIII століття. Широко відомі його романи «Життя і думки Трістрама Шенді, джентльмена» і «Сентиментальна подорож Францією та Італією». Будучи священиком, він також опублікував численні проповіді, крім того, писав мемуари і брав участь у місцевому політичному житті
1781 Анн-Робер-Жак Тюрго — видатний французький економіст і політик другої половини XVIII ст., представник класичної політичної економії, напряму фізіократії. Найвагомішим його доробком вважається економічний твір «Роздуми про створення і розподіл багатств»
1835 Кристіан Гюнтер фон Бернсторф — данський і прусський державний діяч, дипломат, син Андреаса Петера Бернсторфа.
1845 П'єр Франсуа Еме Огюст Дежан — французький військовий та вчений-ентомолог. Кавалер Ордена Почесного легіону
1867 Ковалевський Євграф Петрович — російський і український вчений, державний діяч Російської імперії. Гірничий інженер, директор Гірничого корпусу, з 1830 по 1836 Томський губернатор і головний начальник Коливанських та Алтайських заводів, сенатор; з 1856 — попечитель московського навчального округу. З 1858 по 1861 — міністр народної освіти у Російській імперії
1868 Бенізелос Руфос — грецький політик, тричі прем'єр-міністр країни.
1871 Ауґустус де Морган — був британським математиком та логіком. Він сформулював закони Де Моргана і ввів термін математичної індукції
1875 Фердінанд Лауб — чеський скрипаль, педагог, композитор.
1893 Похилевич Лаврентій Іванович — український краєзнавець.
1899 Ізабелла Дзялинська — повністю Ізабелла Ельжбета з Чарторийських Дзялинська - польська дворянинка, художниця-аматорка, колекціонерка мистецьких творів.
1907 Марселен Бертло — французький хімік, громадський діяч, педагог, член Паризької Академії Наук. Один із фундаторів синтетичної органічної хімії, дослідження якого завдали поразки вченню про «життєву силу»
1913 Георг I (король Греції) — другий король незалежної Греції з династії Глюксбургів, правив у період 1863—1913 рр. Другий син короля Данії Крістіана IX
1918 Денікер Жозеф — французький натураліст і антрополог.
1929 Хамза Хакімзаде Ніязі — узбецький радянський поет, драматург і громадський діяч, композитор і музикант; Народний поет Узбецької РСР. Член РСДРП
1929 Еліза Гогенлое-Лангенбурзька — принцеса Гогенлое-Лангенбурзька, донька князя Гогенлое-Лангенбургу Германа та баденської принцеси Леопольдіни, дружина князя Ройсс цу Шляйц Генріха XXVII.
1932 Вільям Віллард Аш — американський ботанік, геолог та лісник.
1936 Елефтеріос Венізелос — грецький державний і політичний діяч початку XX століття. У 1910–1915, 1917–1920, 1924, 1928–1932, 1933 обіймав посаду прем'єр-міністра Греції
1939 Коссак-Тарнавський Зенон — український політичний і військовий діяч, провідний член УВО і ОУН, автор 44-х правил життя українського націоналіста, бойовий референт Крайової Екзекутиви ОУН на ЗУЗ , керівник організаційної референтури Української Військової Організації , заст. начальника Генштабу Карпатської Січі.
1947 Вільям Дюрант — один із засновників автомобільної промисловості Сполучених Штатів Америки. Співзасновник компаній Chevrolet та General Motors
1947 Віллем Пейпер — нідерландський композитор, музичний критик і педагог.
1953 Копержинський Костянтин Олександрович — український і російський літературознавець, історик української літератури і театру, фольклорист, етнограф, бібліограф. Член Ленінградського тонариства дослідників історії, письменства та мови, співробітник ВУАН в Комісії давнього українського письменства, етнографії та в Історичних установах, в другій половині 1920-х років керівник українського відділу Центральної наукової бібліотеки в Одесі
1956 Бенджамін Глейзер — американський сценарист, продюсер, шумовик і режисер ірландського походження. Отримав дві премії «Оскар», в тому числі за кращий адаптований сценарій до фільму «Сьоме небо» у 1929 році на 1-й церемонії вручення премії
1958 Машковський Степан Пилипович — радянський військовий льотчик-випробувач 1-го класу, Герой Радянського Союзу , в роки німецько-радянської війни командир авіаескадрильї 184-го винищувального авіаційного полку.
1963 Абжалілов Халіль Галійович — татарський радянський актор, народний артист СРСР з 1957 року. Член КПРС з 1944 року
1972 Василько Василь Степанович — український режисер, актор і педагог, народний артист СРСР. Засновник Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва УРСР у Києві
1973 Йоганнес Аавік — естонський мовознавець, реформатор і стандартизатор сучасної естонської мови. Псевдонім — Рандвере. Соратник Густава Суйте, засновника літературної організації «Молода Естонія»
1973 Лауріц Мельхіор — оперний співак. Найвідоміший вагнерівський героїчний тенор XX століття
1977 Жозе Карлус Пачі — бразильський автогонщик. Він брав участь в 73 Гран-прі Формули 1, починаючи з 4 березня 1972 року. Він виграв один Гран-прі, 6 разів досяг подіуму та набрав 58 очок. Він загинул в авіакатастрофі на початку 1977 року. Зараз його іменем названий Автодром Жозе Карлуса Пачі у місті Сан-Паулу, де щороку проводиться Гран-прі Бразилії
1979 Кізюн Петро Кіндратович — радянський військовий льотчик часів Другої світової війни, помічник командира 525-го штурмового авіаційного полку з повітряно-стрілецької служби , майор. Герой Радянського Союзу
1980 Власюк Петро Антипович — український агрохімік, ґрунтознавець і фізіолог рослин, академік АН УРСР , академік Всесоюзної академії сільськогосподарських наук, президент Української академії сільськогосподарських наук.
1980 Еріх Фромм — соціальний психолог, філософ, психоаналітик, представник «Франкфуртської школи», один із засновників неофрейдизму та фрейдо-марксизму.
1980 Арцеулов Костянтин Костянтинович — російський льотчик, планерист, художник. Уперше в історії авіації виконав фігуру вищого пілотажу «штопор». Засновник радянського планеризму
1980 Григор Вачков — болгарський актор театру та кіно.
1982 Чуйков Василь Іванович — видатний радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу , двічі Герой Радянського Союзу.
1983 Яків (Заїка) — єпископ Українського екзархату РПЦ, єпископ Чернігівський і Ніжинський. Релігійний діяч Польської автокефальної православної церкви
1983 Умберто II — четвертий та останній король Італії із Савойської династії. Правив дещо більше місяця , за що отримав прізвисько «Травневий король»
1986 Ашкеназі Людвік — чеський письменник-публіцист.
1987 Мілорад Арсеньєвич — югославський футболіст і тренер.
1989 Гарольд Джеффріс — англійський геофізик, метеоролог, астроном, математик і статистик, член Лондонського королівського товариства.
1992 Джек Келсі — валлійський футболіст, воротар.
1996 Одіссеас Елітіс — новогрецький поет, лауреат Нобелівської премії з літератури 1979 року. Один з найяскравіших представників романтичного модернізму
2003 Аєдоницький Павло Кузьмович — український та російський композитор. Народний артист РРФСР
2003 Бердник Олесь Павлович — український письменник-фантаст, автор понад 20 романів і повістей. Член-засновник Української Гельсінської групи