Люди, що померли 28-го липня

450 Феодосій II — імператор Східної Римської імперії з 402.
1128 Вільгельм Клітон — син Роберта Куртгьоза, герцога Нормандії, і претендент на престол Англії і Нормандії, в кінці життя, з 1127 — граф Фландрії. Його прізвисько походило від лат. Clito, що означає людина королівської крові, принц
1230 Леопольд VI (герцог Австрії) — герцог Австрії й Штирії з династії Бабенбергів.
1473 Ніколо Трон — 68-й венеціанський дож.
1540 Томас Кромвель — англійський державний діяч, 1-й граф Ессекс, провідний діяч Реформації в Англії. Мав прізвисько «Молот ченців»
1682 Дмитро Юрій Вишневецький — польський аристократ гербу Корибут, князь.
1711 Герард де Лересс — нідерландський художник, гравер, теоретик мистецтва.
1723 Яблоновський Олександр Ян — представник знатного польського магнатського роду Яблоновських. Молодший брат Яна Станіслава Яблоновського
1741 Антоніо Вівальді — італійський композитор, скрипаль-віртуоз, священик, автор більш як сорока опер, кантат, ораторій, творець жанру сольного інструментального концерту.
1746 Джон Пітер Зенгер — американський друкар, видавець, редактор і журналіст. Як видавець опозиційної газети New York Weekly Journal був звинувачений у наклепі, притягнутий до суду і, зрештою, виправданий. Цей судовий розгляд, відомий як «справа Зенгера», вважається точкою відліку у становленні вільної американської преси
1750 Йоганн Себастьян Бах — німецький композитор, органіст і скрипаль, представник стилю бароко, один із творців світової музичної класики, вважається одним із найвидатніших композиторів світу.
1794 Максиміліан Робесп'єр — діяч Великої французької революції, відомий сучасникам як Непідкупний або Шалена Гієна — один з лідерів Великої Французької революції, очільник, можливо, найрадикальнішого революційного руху — якобінців.
1794 Франсуа Анрю — учасник Великої французької революції 1789-1794 рр., якобінець, прибічник Робесп'єра.
1794 Луї Антуан Сен-Жуст — †28 липня 1794, Париж, Франція — діяч Французької революції, член Якобінського клубу і Комітету громадського порятунку. Наймолодший з депутатів, обраних до Національного конвенту 1792 року, Сен-Жуст швидко висунувся та посів своє місце серед лідерів уряду Французької Першої Республіки. Він очолив рух за страту короля Людовика XVI, а пізніше взяв участь у розробці Конституції 1793 року
1808 Селім III — турецький султан.
1818 Гаспар Монж — відомий французький математик, громадський діяч, член Паризької академії наук.
1835 Адольф Едуард Казимир Жозеф Мортьє — французький військовий та політичний діяч, прем'єр-міністр 1834 року, маршал, пер Франції, герцог Тревізький.
1844 Жозеф Бонапарт — фр. Joseph Bonaparte, Джузеппе Буонапарте італ. Giuseppe Buonaparte, Хосе Бонапарте ісп. José Bonaparte — старший брат Наполеона Бонапарта. З 1805 представник Наполеона під час перебування того в Німеччині, з 30 березня 1806 король Неаполя, король Іспанії ; з 28 січня 1814 генерал-намісник імперії і головнокомандувач національною гвардією
1849 Карл Альберт — Сьомий король Сардинського королівства в 1831–1849 роках, що зійшов на трон після смерті свого кузена Карла Фелікса.
1869 Ян Евангеліста Пуркинє — чеський біолог та громадський діяч, член-кореспондент Петербурзької академії наук , почесний член петербурзької Медико-хірургічної академії тощо. Закінчив Празький університет у 1818. З 1823 — професор Бреславльського , а з 1850 — Празького університетів. Батько чеського ботаніка і метеоролога Емануеля Пуркинє
1872 Фредерік Кайзер — голландський астроном. Був директором Лейденської обсерваторії з 1838 року й до самої смерті
1895 Марія Луїза Гессен-Кассельська — принцеса Гессен-Кассельська, донька принца Вільгельма та принцеси Данії Луїзи Шарлотти, дружина принца Анхальт-Дессау Фрідріха Августа.
1899 Антоніо Гусман Бланко — венесуельський політик, дипломат і публіцист, тричі займав пост президента країни.
1907 Марко Вовчок
1913 Авдиковський Орест Арсенович — український письменник, публіцист, редактор, громадський діяч. Член Ставропігійського інститу, «Народного Дому» , Товариства ім. Качковського, голова Товариства слов'янських журналістів
1920 Олесь Гарун — білоруський поет, прозаїк, публіцист, діяч білоруського Відродження початку XX століття.
1928 Фельдман Валентин Августович — український архітектор і художник, педагог.
1930 Альвар Гульстранд — шведський офтальмолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини в 1911 році.
1931 Абаза Віктор Іванович — російський і український військовий діяч.
1934 Марі Дресслер — канадо-американська актриса театру і кіно. У 1914 році вона знялась в першому повнометражному комедійному фільмі, а в 1931 році виграла премію Оскар за кращу жіночу роль
1934 Реформатський Сергій Миколайович — хімік-органік, член-кореспондент АН СРСР. Голова Київського фізико-хімічного товариства
1937 Вартапетян Аматуні Семенович — перший секретар ЦК КП Вірменії у 1936–1937 роках.
1938 Вацетіс Іоаким Іоакимович — †28 липня 1938, Москва — радянський військовий і політичний діяч, командарм 2-го рангу , професор. Розстріляний у 1938. Посмертно реабілітований у 1957
1938 Ковтюх Єпіфан Іович — радянський військовий діяч, герой громадянської війни, комкор.
1938 Леплевський Ізраїль Мойсейович — керівник ГПУ в Україні, комісар ГБ 2-го рангу ; єврейський більшовицько-радянський діяч.
1938 Паскуцький Микола Антонович — радянський державний діяч. Один з організаторів перемоги радянської влади та будівництва соціалізму в Середній Азії. Член Комуністичної партії від 1919 року
1941 Кон Фелікс Якович — партійний та державний діяч. Народився в місті Варшава. Закінчив гімназію. Навчався у Варшавському університеті. З 1882 — член Польської робітничої партії «Пролетаріат». У 1884 заарештований. 1885—1904 перебував на каторзі та засланні. В 1904 повернувся до Варшави, вступив до Польської соціалістичної партії. З 1906 — член ЦК ППС. У 1905—07 проводив революційну роботу в Одесі, Варшаві та інших містах. У 1907—17 — на еміграції в Австро-Угорщині та Швейцарії. У травні 1917 приїздить до Петрограда. У 1917—18 — комісар у польських справах по Харківській губернії. У 1918 разом із Харківською групою ППС вступив до лав РКП
1942 Фліндерс Пітрі — англійський археолог і науковець, що сприяв віднайденню і розвитку наукових методик в єгиптології, котрі в свою чергу сприяли якісним змінам як в єгиптології, так і в археології взагалі. Професор Лондонського університету в 1892–1933 рр
1944 Фріц фон Шольц — австрійський, потім німецький офіцер, учасник Першої і Другої світових воєн, группенфюрер і генерал-лейтенант військ СС, кавалер Лицарського хреста з Дубовим листям та Мечами.
1948 Подвойський Микола Ілліч — український радянський партійний, державний та військовий діяч. Народився в селі Кунашівка Ніжинського повіту Чернігівської губернії в родині сільського священника
1948 Світлицький Григорій Петрович — перший народний художник УРСР , професор; музикант, скрипаль, композитор.
1954 Рудольф Беран — чеськ. Rudolf Beran — чеський політичний та державний діяч, голова другого уряду Другої Чехословацької республіки та першого уряду Протекторату Чехії та Моравії
1964 Козлов Михайло Степанович — радянський футболіст і футбольний тренер.
1965 Едогава Рампо — відомий японський письменник. Його справжнє ім'я Таро Хіраї. Едогава відомий, як творець детективного жанру в Японії
1967 Леонід (Лобачов) — Архієпископ Леонід - єпископ Російської православної церкви, архієпископ Харківський і Богодухівський.
1968 Отто Ган — німецький хімік, вчений-новатор в області радіохімії, який відкрив ядерну ізомерію і розщеплення урану. Отримав Нобелівську премію з хімії за 1944. Гленн Сіборг назвав його «батьком ядерної хімії»
1982 Смирнов Володимир Вікторович — відомий радянський рапірист, чемпіон і призер Олімпийських ігор і чемпіонатів, заслужений майстер спорту СРСР.
1984 Добровольський Віктор Миколайович — український актор. Народний артист СРСР
1985 Йов Угольський — український релігійний діяч на Закарпатті. Православний святий УПЦ МП. Шанований старець, чернець та архімандрит
1989 Внуков Михайло Миколайович — Герой Радянського Союзу.