Люди, що померли в січні

9 січня 29 р. Імператор Судзін — 10-й Імператор Японії, синтоїстське божество, напів-легендарний монарх. Роки правління — 17 лютого 97 до Р.Х. — 9 січня 29 до Р.Х
24 січня 41 р. Калігула — римський імператор з династії Юліїв-Клавдіїв. Почесний титул Pater patriae. Великий понтифік , консул 40 й 41 р., квестор 33 р., чотири рази трибун
18 січня 52 р. Публій Клодій Пульхр — політичний діяч Римської республіки.
15 січня 69 р. Ґальба — римський імператор.
13 січня 86 р. Гай Марій — римський полководець і політичний діяч, керівник популярів. Сім разів був обраний у консули, у тому числі п'ять разів поспіль у 104 — 100 до е. Провів реорганізацію римської армії
27 січня 98 р. Нерва — римський імператор з 18 вересня 96 по 27 січня 98, засновник династії Антонінів та перший з «П'яти добрих імператорів».
1 січня 138 р. Луцій Елій Цезар — державний та військовий діяч Римської імперії.
8 січня 307 р. Сима Чжун — 2-й китайський імператор з династії Цзінь у 290—307 роках. Храмове ім'я Хуей-ді
3 січня 323 р. Сима Жуй — китайський імператор династії Цзінь у 317–323 роках, засновних Східної Цзінь.
17 січня 395 р. Феодосій Великий — римський імператор на сході та останній єдиний римський імператор після того як він об'єднав східну та західну частини імперії. Після його смерті в Мілані, схід і захід імперії розділилися остаточно. Народився бл. 346 року в Іспанії у сім'ї вищого військового службовця. Аврелій Віктор повідомляє, що Феодосій походив з роду прославленого імператора Траяна
2 січня 400 р. Гай Юлій Солін — давньоримський письменник-антиквар та граматик часів пізньої Римської імперії.
27 січня 457 р. Маркіан — імператор східної частини Римської імперії з 450 по 457 рік.
20 січня 473 р. Євтимій Великий — християнський святий, настоятель монастиря в Святій Землі. Пам'ять — 2 лютого
18 січня 474 р. Лев I Макелла — імператор Візантії з 457 по 474 рік.
25 січня 477 р. Гейзеріх — король вандалів та аланів з 428 по 477 рік, один із найвизначніших діячів періоду падіння Західної Римської імперії.
7 січня 507 р. Імператор Бурецу — 25-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: грудень 489 — 7 січня 507
17 січня 510 р. Імператор Анней — 3-й Імператор Японії, синтоїстське божество, легендарний монарх. Роки правління — 31 серпня 549 до Р.Х. — 17 січня 510 до Р.Х
25 січня 536 р. Імператор Анкан — 27-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 10 березня 531 — 25 січня 536
13 січня 614 р. Святий Мунго — християнський святий проповідник та місіонер, перший єпископ Глазго та святий покровитель цього міста та всієї Шотландії.
19 січня 639 р. Дагоберт I — король франків з династії Меровінгів. Син короля Хлотара II та королеви Бертруди. Ім'я Дагоберт у перекладі з старо-німецької означає «Той, що сяє, мов день». Відома також слов'янська форма його імені — Драгобер
7 січня 672 р. Імператор Тендзі — 38-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 24 серпня 661 — 7 січня 672
13 січня 703 р. Імператор Дзіто — 41-й Імператор Японії, синтоїстське божество, 3-я жінка на Імператорському престолі Японії. Роки правління: 14 лютого 690 — 22 серпня 697
17 січня 715 р. Дагоберт III — король франків з династії Меровінгів, який правив між 711 та 715 роками. Дагоберт був сином короля Хільдеберта III та Едонни. Ім'я Дагоберт в перекладі зі старо-німецької означає «Блискучий, як день»
11 січня 782 р. Імператор Конін — 49-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 23 жовтня 770 — 30 квітня 781
6 січня 786 р. Святий Або з Тбілісі — мученик , православний святий, небесний покровитель міста Тбілісі. Кілька років Або був ув'язнений за те, що сповідував християнство. Через відступництво від своєї віри, представ перед мусульманським судом і після відмови прийняти знову іслам 6 січня його було вбито мечем, а тіло спалено
11 січня 812 р. Ставракій — імператор Візантії у 811 році.
28 січня 814 р. Карл I Великий — король франків , король Ломбардії , імператор Заходу , представник династії Каролінгів.
11 січня 844 р. Михаїл I Рангаве — імператор Візантії у 811—813 роках.
1 січня 874 р. Хасан аль-Аскарі — 11-й імамітський імам. Нащадок пророка Мухаммеда і Алі ібн Абі Таліба. Його батьком був 10-й імамітський імам Алі ібн Мухаммед. Сином Імама Хасана Аскарі був Мухаммед аль-Махді — особливо шанований імамітами зв. "прихований" імам. Хасан аль-Аскарі народився у Медині, разом зі своїм батьком за наказом аббасидського халіфа змушений був переїхати до Самарри, сучасний Ірак, де жив під суворим наглядом. Імаміти вважають, що халіф Мутамід кинув Імама Хасана Аскарі за ґрати, а через певний час вбив його. Імамат Хасана аль-Аскарі тривав 6 років
7 січня 881 р. Імператор Сейва — 56-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 15 грудня 858 — 18 грудня 876
20 січня 882 р. Людовик III Молодший — король Аквітанії у 852–855, король Франконії, Тюрінгії та Саксонії з 865, король Баварії з 880, король Лотарингії з 876, син Людовика II Німецького, короля Східно-Франкського королівства, і Емми Баварської, дочки Вельфа I, графа Альтдорф.
13 січня 888 р. Карл III Товстий — імператор Франкської імперії з 881 до 887 року. Походив з династії Каролінгів
1 січня 898 р. Одо I Паризький — граф Парижу, король західних франків від 888 року. Син Роберта IV Сильного та Аделаїди Турської, старший брат Роберта I
15 січня 936 р. Рауль I (король Франції) — герцог Бургунський та король франків.
11 січня 1055 р. Костянтин IX Мономах — візантійський імператор. Імператриця Зоя вибрала Констянтина чоловіком і співімператором у 1042, хоча його було заслано внаслідок організації змови проти попереднього її чоловіка, імператора Михайла IV. Вони правили разом до смерті Зої у 1050 році
5 січня 1066 р. Едуард Сповідник — король Англії та останній представник династії Вессексів.
25 січня 1067 р. Їн-цзун (Сун) — 5-й імператор з династії Сун у 1063–1067 роках. Храмове ім'я Їн-цзун
11 січня 1068 р. Егберт I — граф Брауншвейгу, Дерлінгау і маркграф Фрісландії з 1038 року, маркграф Мейсена з 1067 року, другий син Людольфа, графа Брауншвейгу.
10 січня 1094 р. Мустансир — ісмаїлітський халіф з династії Фатімідів. Правив Фатімідським халіфатом з 1036 до 1094. Оголосив своїм наступником не старшого сина — Абу Мансур Нізара, а молодшого — Абу аль Касима Ахмада, що спричинило розкол в ісмаїлізмі на нізаритів і мусталітів
8 січня 1107 р. Едгар (король Шотландії) — король Шотландії у 1097–1107 роках.
18 січня 1122 р. Христина Шведська (донька Інге I) — шведська принцеса, дружина Великого князя Київського Мстислава I Володимировича. Вона була дочкою короля Швеції Інге I Старшого та Гелени
25 січня 1138 р. Анаклет II (антипапа) — був з 1130 до смерті антипапою до папи Іннокентія II. Коронував Рожера II королем Сицилії
22 січня 1142 р. Андрій Володимирович Добрий — князь волинський 1123, князь переяславський, молодший син Володимира II Мономаха й Ґіти, дочки останнього англо-саксонського короля Гаральда II.
27 січня 1142 р. Юе Фей — відомий китайський військовий діяч, стратег, національний герой та поет часів династії Сун. Один з «Чотирьох видатних військовиків епохи Південної Сун»
13 січня 1151 р. Абат Сюжер — духовна особа, абат Сен-Дені, впливовий радник королів Франції Луї VI та Луї VII, регент Франції в часи відсутності короля.
8 січня 1159 р. Анастасія Ярополківна — донька турівського і волинського князя Ярополка Ізяславича, дружина мінського князя Гліба Всеславича.
17 січня 1168 р. Тьєрі Ельзаський — граф Фландрії з 1128, син Тьєррі II, герцога Лотарингії, і його другої дружини Гертруди Фландрської, дочки Роберта I Фризького, графа Фландрії.
2 січня 1169 р. Бертран де Бланфор — великий магістр ордену Храму з кінця 1156 по 1169.
20 січня 1171 р. Гліб Юрійович — син Юрія I Долгорукого. Поставлений на Київський престол, після захоплення та зруйнування Києва, суздальським князем Андрієм. Став першим Київським князем, що не титулувався як «Великий»
5 січня 1173 р. Болеслав IV Кучерявий — польський князь з династії П'ястів. Син Болеслава III Кривоустого. Чоловік Марії Володимирівни, доньки галицького князя Володимирка Володаровича. Князь мазовецький , краківський вроцлавський , сандомирський