Люди, що народилися 22-го січня

1440 Іван III Васильович — суздальських Юрійовичів.
1688 Ульріка Елеонора — королева Швеції з 1718 до 1720 року. Походила з династії Пфальц-Цвайбрюкен
1690 Ніколя Ланкре — None
1729 Готгольд Ефраїм Лессінг — німецький драматург, теоретик мистецтва і літературний критик-просвітитель. Основоположник німецької класичної літератури
1788 Артур Шопенгауер — німецький філософ.
1788 Джордж Гордон Байрон — англійський поет, який став символом романтизму і політичного лібералізму в Європі XIX століття. Учасник Грецької революції
1796 Карл-Ернст Клаус — німецько-російський хімік, ботанік та фармацевт, відомий своїм відкриттям рутенію.
1824 Йозеф Леопольд Звонарж — чеський композитор, музикознавець і музичний педагог.
1833 Леонтій (Лебединський) — єпископ Російської православної церкви, митрополит Московський і Коломенський.
1845 Поль Відаль де ла Блаш — вважається засновником французької географічної школи. Професійний географ, він був захоплений «політичною географією» Фрідріха Ратцеля і будував свою теорію на цьому джерелі, хоча багато аспектів німецької геополітичної школи він жорстоко критикував
1848 Еліодоро Вільясон — болівійський політичний діяч, президент країни з 1909 до 1913 року.
1853 Міщенко Павло Іванович — російський військовик українського походження, генерал артилерії. Учасник туркестанських походів і російсько-японської війни
1862 Лої Фуллер — американська актриса й танцівниця, засновниця танцю модерн. Почала діяльність як драматична актриса у ролях травесті, у 1878–1886 роках працювала в Чикаго, згодом почала виступати з танцювальними імпровизаціями у супроводі музики Глюка, Бетховена, Шопена та інших з використуванням свілових ефектів. З 1892 року мешкала у Парижі, де виступала серед іншого у «Фолі-Бержер». Виконувала таці, які згодом виконувала Ізідора Дункан Гастролювала по різних місцях Європи та США. У 1900 році виступала на Всесвітньої Паризької виставці, в «Гранд-опера» та інших місцях. У 1927 році організувала у Лондоні власну трупу, яка проіснувала до 1938 року. Видала книгу спогадів «П'ятнадцять років мого життя». Похована на кладовищі Пер-Лашез
1864 Самійленко Володимир Іванович — український поет-лірик, сатирик, драматург і перекладач.
1865 Фрідріх Пашен — німецький фізик-експериментатор. Член Берлінської академії наук , іноземний почесний член Академії наук СРСР. Відомий своїми науковими роботами в галузі атомної спектроскопії і квантової теорії випромінювання
1872 Фомін Іван Олександрович — російський архітектор родом з Орла, академік Петербурзької академії мистецтв. Російський художник-графік, викладач і історик архітектури
1875 Девід Ворк Гріффіт — американський кінорежисер, актор, сценарист, продюсер, з творчості якого часто рахують історію кіно як особливого виду мистецтва.
1877 Болеслав Лесьмян — польський поет, представник символізму.
1877 Ялмар Шахт — німецький державний і фінансовий діяч, директор Національного Банку Німеччини , президент Рейхсбанка , рейхсміністр економіки , рейхсміністр без портфеля.
1878 Петровський Григорій Іванович — український радянський державний і політичний діяч.
1879 Франсіс Пікабіа — відомий французький художник, працювавший у стилях імпресіонізму, абстракціонізму, сюрреалізму, ілюстратор, декоратор, член міжнародного руху «Дада». Автор віршів «П'ятдесят два дзеркала»
1882 Луї Перґо — французький прозаїк, поет і педагог, лауреат Ґонкурівської премії за роман «Від Лиса до Сороки».
1885 Йозеф Крейчик — австрійський шахіст, шаховий композитор, діяч і літератор. Професор історії. Перший президент Австрійського шахового союзу. Автор популярних збірників шахових гуморесок
1888 Карлос Кінтанілья — болівійський військовий та політичний діяч, де-факто президент країни з серпня 1939 до квітня 1940 року. Кінтанілья брав участь у бойових діяч під час Чакської війни 1932–1935 років, здійнявся кар'єрними щаблями до посади командувача армією за часів правління Ермана Буша. Коли останній покінчив життя самогубством 23 серпня 1939 року, болівійське військове командування доручило Кінтанільї очолити уряд та організувати вибори
1890 Винко Жганец — хорватський фольклорист і етнограф.
1891 Антоніо Ґрамші — італійський революціонер, теоретик марксизму, засновник і керівник Італійської комуністичної партії.
1891 Бруно Лерцер — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник Люфтваффе. Кавалер Pour le Mérite та Лицарського хреста Залізного хреста
1892 Марсель Дассо — французький авіаконструктор, засновник компанії Société des Avions Marcel Bloch, що в подальшому перетворилася на Dassault Aviation.
1893 Конрад Фейдт — німецький актор театру і кіно, найбільш відомі його акторські роботи у фільмах німецького кіноекспресіонізму.
1895 Плініу Салгаду — бразильський журналіст, філософ, політик, заснованик і незмінний лідер найагресивнішого руху бразильського фашизму — Бразильської інтегралістської дії.
1896 Мінц Ісак Ізраїльович — радянський історик, академік АН СРСР.
1898 Урисон Павло Самуїлович — радянський математик.
1904 Джордж Баланчин — один з найвідоміших хореографів 20-го століття, засновник американського балету. Після еміграції з СРСР у 1924–1929 роках працював у Російському балеті Дягілєва у Франції, де поставив 9 великих балетів і ряд невеличких номерів. Переїхавши в США в 1933, він вплинув на танцювальне мистецтво, заснувавши в 1948 Нью-Йоркський балет
1905 Вердина Шльонськи — ізраїльський композитор, піаністка, музичний педагог; перша жінка-композитор Ізраілю.
1906 Роберт Говард — американський письменник та поет.
1907 Діксі Дін — англійський футболіст, нападник.
1909 Морріс Сводеш — американський мовознавець та антрополог, творець методу лексикостатистичної глоттохронології.
1909 У Тан — бірманський дипломат і третій Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй з 1962 року по 1971 рік. Був вибраний на цей пост після загибелі попереднього Генерального секретаря Дага Хаммаршельда в авіакатастрофі, у вересні 1961 року
1911 Бруно Крайський — австрійський державний та політичний діяч, 6 Федеральний канцлер Австрії.
1914 Свірьопкін Павло Михайлович — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, у роки радянсько-німецької війни командир танкового батальйону 65-ї танкової бригади 11-го Радомсько-Берлінського танкового корпусу 69-ї армії 1-го Білоруського фронту, майор.
1920 Корнійчук Микола Павлович — український радянський математик, академік НАН України.
1920 Альф Ремзі — англійський футболіст, захисник. По завершенні ігрової кар'єри — тренер
1921 Кшиштоф Каміль Бачинський — польський поет часів Другої світової війни, курсант, солдат Армії Крайової, один з представників «покоління Колумбів» польсько-єврейського походження. Був вбитий під час Варшавського повстання, як солдат батальйону «Парасоль» Армії Крайової
1921 Бабаджанян Арно Арутюнович — радянський композитор і піаніст вірменського походження. Народний артист СРСР
1923 Чорний Горимир Горимирович — учений у галузі механіки. Академік Російської академії наук
1927 Декерменджі Михайло Дмитрович — український радянський скульптор.
1931 Сем Кук — американський вокаліст, один із засновників напрямку соул. За оцінкою Allmusic, Сем Кук є «найважливішим співаком в історії соул-музыки — її винахідником і найбільш популярним й обожненим виконавцем, причому не тільки серед афроамериканців, але й серед білих»
1932 Мансур Олсон — Ллойд Олсон - провідний американський економіст і соціолог. З 1967 до кінця свого життя у 1998 М. Олсон був професором з економіки в Університеті Меріленду, Колледж Парк. Він зробив значний внесок в інституційну економіку зокрема щодо ролі приватної власності, оподаткування, суспільних благ, колективних дій та контрактних прав в економічному розвитку. Олсон зосередився на логічній основі участі та членстві у групах за інтересами. Тогочасні домінуючі політичні теорії перебували майже в зародковому стані. Деякі з них зверталися до природнього людського стадного інстинкту, інші вважали, що причиною формування груп є близькість процесу модернізації. Олсон запропонував радикально інший підхід до логічної основи організованих колективних дій
1933 Могитич Іван Романович — народний архітектор України , директор Українського регіонального спеціалізованого науково-реставраційного проектного інституту «Укрзахідпроектреставрація», член Комітету із Державної премії України в галузі архітектури.
1935 Мень Олександр Володимирович — священик Російської Православної Церкви, богослов, проповідник, автор книг з богослів'я, історії християнства та інших релігій.