Люди, що народилися 19-го січня

399 Пульхерія — Елія Пульхерія імператриця Східної Римської імперії з 28 липня 450 по липень 453 року.
840 Михаїл III (візантійський імператор) — імператор Візантії з 842 по 867 рік.
973 Бенедикт VI — або Венедикт VI , сто тридцять п'ятий папа Римський , за походженням римлянин, син Гільдебранда. Був обраний папою за протекцією імператора Священної Римської імперії Оттона I Великого. Підтвердив привілеї деяким монастирям і храмам. Після смерті імператора римляни ув'язнили папу в Замку Святого Ангела. Через деякий час за наказом Кресцентія I Бенедикта VI було задушено, щоб запобігти його визволенню посланцем імператора Оттона II
1200 Доґен — японський буддистький монах і філософ періоду Камакура, послідовник вчення дзен, засновник японської секти Сото-сю.
1544 Франциск II Валуа — був королем Франції та королем-консортом Шотландії. Народився в королівському палаці Фонтенбло у провінції Сена і Марна , син Генріха II, короля Франції і Катерини де Медичі. Він був онуком Франциска I, короля Франції та Клод Французської, а також братом королів Франції Карла IX і Генріха III
1670 Бернард де Мандевіль — філософ, економіст, політичний мислитель і сатирик. Народився в Нідерландах, але більшу частину життя прожив в Англії. Відомий своєю «Байкою про бджіл», в якій доводив, що моральні вади служать рушієм суспільного розвитку
1723 Дай Чжень — китайський філософ-неоконфуціанець, лідер одного з двох головних напрямків «ханьського вчення», вчений.
1736 Джеймс Ватт — шотландський винахідник-механік, член Лондонського королівського товариства, творець універсальної парової машини подвійної дії. Роботи Ватта поклали початок промислової революції спочатку в Англії, а потім і у всьому світі. Його ім'ям названа одиниця потужності — Ват та Університет Геріот-Ватт в Единбурзі
1747 Йоганн Елерт Боде — німецький астроном, член Берлінської АН.
1756 Ґійом Антуан Олів'є — французький натураліст, ботанік та ентомолог. Автор робіт Entomologie, ou histoire naturelle des Insectes та Le Voyage dans l'Empire Othoman, l'Égypte et la Perse. Він був близьким другом Фабриція Йоганна Християна і наставником та покровителем П'єра Андре Латрея
1781 Стевен Християн Християнович — українсько-російський ботанік і ентомолог шведського походження.
1790 Пер Даніель Аттербум — шведський письменник; романтик, лідер фосфористів.
1798 Оґюст Конт — французький філософ, позитивіст.
1802 Сильвен ван де Веєр — бельгійський політичний діяч, сьомий прем'єр-міністр країни, посол Бельгії у Великій Британії.
1807 Роберт Едвард Лі — американський військовий діяч, головнокомандувач армії Північної Вірджинії конфедератів у Громадянській війні в США. Здобув низку блискучих перемог над армією Півночі, але 1863 року зазнав нищівної поразки під Геттісбергом, після чого перемога Півночі була справою часу. У лютому 1865 року був призначений на посаду Головнокомандувача Конфедеративної армії. 9 квітня 1865 року армія Лі капітулювала
1809 Едгар Аллан По — американський письменник, поет, есеїст, драматург, літературний редактор і критик, один із провідних представників американського романтизму.
1813 Генрі Бессемер — англійський винахідник, член Лондонського королівського товариства.
1832 Фердінанд Лауб — чеський скрипаль, педагог, композитор.
1839 Поль Сезанн — французький художник. Імпресіоніст і постімпресіоніст, його творчість мала великий вплив на живопис ХХ сторіччя, зокрема на розвиток кубізму
1851 Якобус Корнеліус Каптейн — голландський астроном, відомий тим, що провів великі дослідження Чумацького шляху і найшов докази обертання галактик.
1868 Густав Майрінк — австрійський і чеський письменник-експресіоніст, драматург, перекладач, банкір. Найбільш відомий за романом «Голем», що приніс йому світову славу, ставши одним із книжкових бестселерів ХХ століття
1870 Перетц Володимир Миколайович — український філолог, дослідник і видавець численних пам'яток давньої і середньої української літератури і української творчості, був не тільки істориком й видатним теоретиком літератури, але й організатором українського наукового життя й ініціатором багатьох наукових починів. Один з авторів офіційної записки Російської АН до Кабінету міністрів Росії «Об отмене стеснений малорусского слова» з вимогою прав на вільний розвиток української мови і літератури, свободи друку
1871 Даме Груєв — болгарський революціонер, учасник болгарського національно-визвольного руху в Македонії та області Едірне, один із засновників та ідеологів ВМОРО. Мав прізвисько «Воля організації»
1876 Драготін Кетте — словенський поет та перекладач.
1876 Динник Олександр Миколайович — український вчений у галузі механіки та теорії пружності, засновник наукової школи з теорії пружності в Україні. Академік АН УРСР , академік АН СРСР , Заслужений діяч науки і техніки УРСР , лауреат премії імені І. Пирогова
1878 Герберт Чепмен — англійський футбольний гравець і тренер. Засновник тактичної схеми «дубль-ве»
1879 Савінков Борис Вікторович — російський політичний діяч, соціал-демократ, потім один з лідерів партії есерів, керівник терористичної Бойовий організації партії есерів, учасник Білого руху, письменник.
1880 Альберт Галл — американський фізик-радіотехнік, винахідник, технолог. Альберт Галл розробив технологію надійних спаїв металу й скла на основі платиніту і у 1924–1926 роках підготував до виробництва перші серійні тетроди. Галл винайшов вакуумний грозозахисний розрядник, динатрон , магнетрон , тиратрон. Даючи своїм винаходам грецькі назви, він започаткував традицію розвитку «мови» радіотехніки у англомовному світі
1884 Георгій Кесеіванов — болгарський дипломат і політик, прем'єр-міністр країни у 1935–1940 роках.
1890 Ферруччо Паррі — Голова Ради Міністрів Італії і міністр внутрішніх справ з 21 червня по 8 грудня 1945 року.
1891 Осепян Гаїк Олександрович — радянський військовик, армійський комісар 2-го рангу. Заступник начальника Головного політичного управління Червоної Армії. Перший секретар ЦК КП Вірменської РСР у 1927–1928 роках. Розстріляний під час «Сталінської чистки». Посмертно реабілітований 1955 року
1891 Сеник Омелян — 9-й крайовий Командант УВО , член Вищого Проводу ОУН , головуючий на II Великому Зборі ОУН у Римі.
1893 Пластов Аркадій Олександрович — російський, радянський художник. Лауреат Сталінської премії , Ленінської премії Дійсний член Академії мистецтв СРСР
1893 Альфред Розенберг — німецький нацистський лідер. Вважається одним з головних ідеологів німецького нацизму, головні засадничі ідеї якого виклав у праці Міф XX століття , виданій у 1930. Нюрнберзьким трибуналом визнаний воєнним злочинцем
1894 Ксенія Десні — українська актриса німого кіно, що знімалася в Німеччині. Мала широку популярність в Європі до появи звукового кіно
1898 Неусихін Олександр Йосипович — радянський історик , спеціаліст з соціально-економічної історії раннього Середньовіччя, доктор історичних наук, професор.
1900 Сорокін Микола Тихонович — радянський шахіст. 3-разовий чемпіон ГРСР: 1928, 1947 і 1951. Майстер спорту СРСР
1907 Савін Гурій Миколайович — радянський вчений у галузі механіки, академік АН УРСР. Член ВКП з 1939 року
1910 Рамішвілі Ніна Шалвівна
1911 Софронов Анатолій Володимирович — російський письменник, драматург. Герой Соціалістичної Праці. Лауреат Державної премії СРСР
1912 Стецько Ярослав Семенович — активний діяч ОУН. З 1941 — перший заступник провідника ОУН-Б Бандери. У 1942–1944 рр. перебував у німецькому концтаборі Заксенгаузен. Після звільнення керував антибільшовицьким блоком народів, був головою Проводу ОУН-Б
1920 Хав'єр Перес де Куельяр — ла Герра ісп. Javier Pérez de Cuéllar y de la Guerra; — перуанський державний діяч та дипломат. З 1 січня 1982 по 31 грудня 1991 рік був 5-м Генеральним секретарем ООН
1920 Роберто Марсело Левінгстон — аргентинський військовик, який був обраний військовою хунтою правителем Аргентини і займав цю посаду у 1970—1971 роках.
1920 Дубіно Анатолій Антонович — радянський артист цирка, буфонадний клоун, типовий рудий клоун, сценічне ім'я Дубіно.
1921 Енн Севедж — американська кіноакторка, відома за своїми ролями «фатальних жінок» у голлівудських фільмах 1940-х років.
1922 Єжи Кавалерович — польський режисер і сценарист, посол до Сейму ПНР.
1922 Мігель Муньйос — іспанський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Один із найтитулованіших тренерів в іспанському футболі: дев'ять разів вигравав Прімеру та двічі Кубок європейських чемпіонів
1923 Дзеффіро Фур'яссі — колишній італійський футболіст, захисник. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер
1925 Аббасов Азат Зінатович — татарський оперний співак, лірико-драматичний тенор. Народний артист СРСР
1927 Конарєв Микола Семенович — доктор технічних наук, професор, академік, віце-президент Академії транспорту Російської Федерації, довічний член Президії Міжнародної асоціації залізничних конгресів, почесний президент Міжнародної академії транспорту, президент Товариства дружби народів Росії і Фінляндії. Один з найзнаменитіших міністрів шляхів сполучення СРСР. Депутат Ради Союзу Верховної Ради СРСР 11 скликання від Грузинської РСР. Член ЦК КПРС. Почесний громадянин Харкова