Люди, що померли 7-го числа

7 березня 161 р. Антонін Пій — римський імператор з династії Антонінів.
7 серпня 461 р. Майоріан — імператор Західної Римської імперії у 457 — 461 роках.
7 січня 507 р. Імператор Бурецу — 25-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: грудень 489 — 7 січня 507
7 січня 672 р. Імператор Тендзі — 38-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 24 серпня 661 — 7 січня 672
7 січня 881 р. Імператор Сейва — 56-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 15 грудня 858 — 18 грудня 876
7 жовтня 929 р. Карл III Простакуватий — король Франції з 898 по 922 роки та король Лотарингії з 911 до 919/923 року. Він був членом династії Каролінгів, третім сином Людовика II Заїки від його другої дружини, Аделаїди Паризької
7 травня 973 р. Оттон I Великий — І Великий або Отто , з роду «Людольфінгів», син Генріха I Птахолова, короля Східної Франкії. Був герцогом Саксонії, королем Східної Франкії з 936 року та засновником й першим імператором Священної Римської Імперії з 962 року
7 грудня 983 р. Оттон II Рудий — король Німеччини та імператор Священної Римської Імперії з 973 року, король Італії з 973 року, син імператора Оттона I та Адельгейди Бургундської.
7 травня 1014 р. Баграт III (цар Грузії) — цар Грузії з 1008 до 1014 року. Походив з династії Багратіоні. Володарював після свого дядька Давида III
7 лютого 1045 р. Імператор Ґо-Судзаку — 69-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 15 травня 1036 — 7 лютого 1045
7 липня 1085 р. Чен Хао — китайський філософ, педагог, поет часів династії Сун, один з основоположників неоконфуціанства.
7 вересня 1151 р. Жоффруа V Плантагенет — граф Анжу і Мена з 1129, граф де Мортен з 1141, герцог Нормандії з 1144, старший син графа Анжу та короля Єрусалимського Фулька Від його прізвиська пішла назва династії Плантагенети.
7 жовтня 1242 р. Імператор Дзюнтоку — 84-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 12 грудня 1210 — 13 травня 1221
7 лютого 1259 р. Томас II Савойський — граф Фландрії і Ено в 1237–1244, князь П'ємонту з 1247. Син Томаса I Савойського і Маргарити, дочки Гійома I Женевського
7 березня 1274 р. Тома Аквінський — один з найвизначніших та найвпливовіших філософів і теологів в історії, засновник теологічної і філософської школи томізму, святий католицької церкви. Був ченцем домініканського ордену
7 грудня 1279 р. Болеслав V Сором’язливий — – з 1243 князь краківський, з 1232 сандомирський. На ньому вигасла гілка П’ястів Малопольщі. Був сином краківського князя Лешка Білого і княжни Гремислави, доньки князя луцького і великого київського Інгвара Ярославича
7 січня 1285 р. Карл I Анжуйський — засновник Анжу-Сицилійської династії, король Сицилії в 1266–1282, Неаполя з 1266, граф Анжу і Мену з 1246, граф Провансу і Форкальк'є з 1246, титулярний король Єрусалиму з 1277, король Албанії з 1272, князь Ахейський з 1278. Син французького короля Людовика VIII, брат Людовика IX
7 липня 1307 р. Едуард I Довгоногий — король Англії з династії Плантагенетів, який правив між 1272 та 1307 роками і приєднав до Англії Уельс.
7 червня 1329 р. Роберт I Брюс — шотландський король між 1306 та 1329 роками.
7 квітня 1340 р. Юрій II Болеслав — галицько-волинський князь з династії П'ястів, король Руського королівства, син мазовецького князя Тройдена I і Марії, доньки Юрія I Львовича.
7 вересня 1354 р. Андреа Дандоло — 54-й венеціанський дож.
7 червня 1358 р. Асікаґа Такаудзі — засновник і 1-й сьоґун сьоґунату Муроматі. Правив з 1338 по 1358 рік. Старший брат Асікаґи Тадайосі. Один з організаторів повалення Камакурського уряду, учасник руху за відновлення «прямого імператорського правління». Через розходження з імператором і політичні амбіції спричинився до розколу монаршого двору на Північну і Південну династії та заснування нового самурайського уряду у Кіото. Більшу частину життя провів у постійних війнах за об’єднання Японії під своєю владою
7 листопада 1449 р. Конрад фон Ерліхсхаузен — 30-й великий магістр Тевтонського ордена з 1441 по 1449 рік.
7 травня 1462 р. Паскуале Маліп'єро — 66-й венеціанський дож.
7 червня 1492 р. Казимир IV Ягеллончик — Великий князь Литовський і король Польщі , пан і спадкоємець Русі.
7 квітня 1498 р. Карл VIII Люб'язний — король Франції з 1483 р., з династії Валуа. Успадковував престол у свого батька, Людовика XI Розсудливого, у віці тринадцяти років. Розгорнув Італо-Французькі війни, які характеризували першу половину XVI століття
7 травня 1523 р. Антоніо Ґрімані — 76-й венеціанський дож.
7 січня 1524 р. Тан Ін — визначний китайський художник, каліграф, поет часів династії Мін.
7 липня 1531 р. Тільман Ріменшнайдер — німецький скульптор і різьбяр. Один з найбільш плідних і багатогранних скульпторів перехідного періоду між пізньою готикою і Відродженням
7 серпня 1547 р. Каетан Тієнський — християнський святий. Разом із єпископом Театинським Джованні Петро Карафою заснував орден театинців
7 листопада 1550 р. Йон Арасон — останній римо-католицький єпископ Ісландії до запровадження протестантизму, обезголовлений лютеранськими противниками католицизму, народний герой. Єпископ Йон був автором чудової релігійної та сатиричної поезії. Він теж вважається засновником друкарства в Ісландії і є предметом багатьох романів та вистав новітніх ісландських письменників
7 вересня 1559 р. Робер Етьєн — французький друкар, видавець і лексикограф.
7 лютого 1560 р. Баччо Бандінеллі — відомий скульптор і художник доби маньєризму в Італії, графік.
7 грудня 1562 р. Адріан Вілларт — нідерландський композитор і педагог, представник франко-фламандської поліфонічної школи, основоположник венеціанської школи.
7 липня 1572 р. Сигізмунд II Август — Великий князь Литовський і король польський із литовської династії Ягеллонів. Перший монарх Речі Посполитої — король польський і великий князь литовський. Єдиний син польського короля Сигізмунда I Старого й міланської герцогині Бони Сфорци. Народився у Кракові. 1569 року затвердив Люблінську унію, за якою Королівство Польське й Велике князівство Литовське об'єднувалися в одну федеративну державу — Річ Посполиту, а спадкова монархія замінювалася виборною. Одружувався тричі, але не мав сина-спадкоємця. Помер у Книшині. Похований у Каплиці Сигізмунда, в Кракові. Останній представник Ягеллонів на престолах Литви і Польщі
7 липня 1573 р. Джакомо да Віньола — відомий архітектор Італії доби маньєризму і ранішнього бароко. Разом з Мікеланджело вважається засновником стилю бароко, бо винайшов багато прийомів і архітектурних образів, що століттями використовували майстри бароко різних країн
7 лютого 1588 р. Сінан — турецький архітектор та інженер османської доби. За національністю вірменин або грек
7 вересня 1606 р. Георгій X — цар Картлійського царства. Син царя Симона I та Нестан-Дареджан, дочки царя Кахетії Левана. Представник династії Багратіоні
7 лютого 1609 р. Фердинандо I Медічі — 3-й великий герцоґ Тосканський з 1587 до 1609 року. Правив після свого брата Франческо I Медічі
7 квітня 1614 р. Ель Греко — іспанський художник грецького походження. Один із представників Критської школи
7 серпня 1616 р. Вінченцо Скамоцці — відомий італійський архітектор доби Пізнього Відродження і маньєризму кінця XVI — початку XVII століть. Прихильник позачасових, класицистичних форм архітектури. Автор трактату «Ідея універсальної архітектури» , який було багаторазово перевидано та перекладено на багато мов. У 1612 році Скамоцці на замовлення князя Кшиштофа Збаразького створив проект замку у Збаражі
7 вересня 1620 р. Соломирецький Богдан Іванович — білоруський князь та магнат гербу Равич, політичний діяч Речі Посполитої.
7 липня 1633 р. Лев Сапега — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського і всієї Речі Посполитої, великий канцлер литовський, великий гетьман литовський , дипломат і політичний мислитель.
7 квітня 1640 р. Вільгельм Кеттлер — герцог Курляндії. Представник німецької династії Кеттлерів. Другий син Готтгарда Кеттлера. Народився в Мітаві, Семигалія. Випускник Ростоцького університету. Помер у Куклові, Померанія
7 квітня 1656 р. Арцишевський Кшиштоф — польський шляхтич гербу Правдзіц, голландський генерал та адмірал Голландської Бразилії, генерал коронної артилерії Річі Посполитої 1646—1650.
7 березня 1657 р. Хаясі Радзан — японський мислитель, законодавець і поет раннього періоду Едо. Був неоконфуціанцем, представником школи чжусіанства, засновником роду конфуціанських вчених Хаясі. Служив першим чотирьом сьоґунів сьоґунату Токуґава, був автором офіційної нео-конфуціанської доктрини поділу на стани і одним із ідеологів конфуціанського державного синто. Автор ідеї Трьох найкращих краєвидів Японії. Справжнє ім'я — Хаясі Нобукацу , чернече ім'я — Досюн
7 вересня 1657 р. Арвід Віттенберг — граф Швеції, фельдмаршал і таємний радник Швеції. Учасник Тридцятилітньої і Північної війни
7 квітня 1665 р. Ян Собіпан Замойський — польський аристократ , військовий і політичний діяч Речі Посполитої, останній представник старшої гілки Замойських. Граф на Тарнові, Ярославі
7 січня 1681 р. Магдалена Сибілла Саксен-Вайссенфельська — принцеса Саксен-Вайссенфельська та Кверфуртська з альбертинської гілки династії Веттінів, донька герцога Саксен-Вайссенфельського та Кверфуртського Августа й принцеси Мекленбург-Шверінської Анни Марії, дружина герцога Саксен-Гота-Альтенбургу Фрідріха I.
7 грудня 1698 р. Андреа Гварнері — італійський скрипник, засновник династії скрипкових майстрів Гварнері. Працював в Кремоні з 1641 по 1698 роки