Люди, що померли 3-го числа

3 лютого 13 р. Ван (імператриця) — китайська імператриця часів династії Хань, фактична правителька імперії з 33 року до е. до 8 року е.
3 серпня 226 р. Юлія Меза — впливова матрона часів Римської імперії.
3 червня 269 р. Імператриця Дзінґу — легендарна Імператриця Японії, дружина Імператора Тюая. Згадується в «Кодзікі», «Ніхон сьокі» та «Фудокі». Після смерті чоловіка, вагітною вирушила завойовувати Корейський півострів. По поверненню народила Імператора Одзіна. Прижиттєве ім'я — панна Окінаґа Тарасі
3 грудня 313 р. Діоклетіан — римський імператор з 20 листопада 284 по 1 травня 305. Прихід до влади Діоклетіана завершив кризу Римської імперії III сторіччя та призвів до укріплення влади імператора
3 січня 323 р. Сима Жуй — китайський імператор династії Цзінь у 317–323 роках, засновних Східної Цзінь.
3 листопада 361 р. Констанцій II — син Костянтина Великого, імператор з 337 по 353 роки східної частини, по 361 рік — усієї Римської імперії.
3 листопада 644 р. Умар ібн аль-Хаттаб — 2-й мусульманський правовірний халіф. Був будівничим арабської імперії. За його правління араби завоювали Палестину, Сирію, Межиріччя, Західний Іран, Єгипет. Встановив закони, що забезпечили відносно малочисельним завойовникам особливий статус, заклав основні засади мусульманського права, ввів ісламський календар
3 липня 710 р. Чжун-цзун (династія Тан) — 4-й імператор династії Тан у 684, 705–710 роках, девіз правління Сішен.
3 травня 762 р. Сюань-цзун (династія Тан 712—756) — 6-й імператор династії Тан у 712–756 роках.
3 лютого 865 р. Святий Ансґар — Анскар або Оскар — архиєпископ Гамбурга-Бремена. Єпархія Гамбурга була окреслена «Місією з метою принесення християнства на північ», і Ансґар став відомим як «Апсотол Півночі». Вважається покровителем Скандинавії
3 вересня 931 р. Імператор Уда — 59-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 12 травня 887 — 4 серпня 897
3 серпня 1003 р. Таї (халіф) — аббасидський халіф у проміжку між 974 та 991 роками. Ат-Таї не мав політичної влади, а залишався тільки релігійною постаттю. У Багдаді тоді правили Буїди. За роки його перебування на посаді халіфа, халіфат дедалі більше втрачав могутність. У Сирії тривала боротьба між Фатімідами, Газневідами та карматами. Серед Буїдів теж не було єдності, вони розпалися на окремі групи, що вели боротьбу між собою. Візантійський василевс Іоанн Цимісхій 975 року провів успішну кампанію проти халіфату. 991 року Буїди змусили Ат-Таї зректися
3 лютого 1014 р. Свен I Вилобородий — король Англії, Норвегії, та Данії.
3 червня 1052 р. Гваймар IV (князь Салернський) — князь Салернський , герцог Амальфійський , князь Капуанський , герцог Гаетанський. Був важливою фігурою періоду закінчення влади Візантійської імперії на півдні Італії та зародження влади норманів у цьому регіоні
3 травня 1074 р. Феодосій Печерський — святий Православної церкви, преподобний, один із основоположників чернецтва на Русі, видатний церковний і політичний діяч другої половини XI ст. Був ігуменом першого руського Києво-Печерського монастиря
3 жовтня 1078 р. Борис Вячеславич — князь чернігівський. За Василем Татищевим Борис був вщижським князем і сином Святослава Ярославича. Якщо перше ще ймовірно, то друге — явна помилка. Загинув 3 жовтня 1078 року в битві на Нежатиній Ниві під Черніговом, де спільні війська Ярославичів розбили Бориса та тмутаракаського князя Олега Святославича. Битва на Нежатиній Ниві та загибель Ізяслава і Бориса згадані у «Слові о Полку Ігоревім»
3 жовтня 1078 р. Ізяслав Ярославич — Великий князь Київський , перший король Руський. Син Ярослава I Мудрого
3 липня 1090 р. Егберт II Молодший — граф Брауншвейга і Дерлінгау з 1068 року, маркграф Фрісландії , маркграф Мейсена рр., син маркграфа Егберта I та Ірмгарди Турінської, молодший брат Гертруди Брауншвейзької.
3 листопада 1112 р. Анна Всеволодівна (Рюриковичі) — дочка великого князя Київського Всеволода Ярославича і дочки візантійського імператора Костянтина IX Мономаха.
3 лютого 1116 р. Коломан I — король Угорщини з 1095 року та Хорватії з 1097 року.
3 вересня 1120 р. Жерар Блаженний — брат Жерар або П'єр-Жерар із Мартіґу , відомий також під іменами Тен , Тюн , Тенк , Тонк і Том , - засновник ордену госпітальєрів.
3 травня 1152 р. Матильда Булонська — графиня Булонська та, як дружина Стефана Блуаського, королева Англії. Матильда брала дієву участь у громадянській війні в Англії 1135–1154 років і в період полонення Стефана була лідером стану прихильників короля
3 квітня 1162 р. Адальберт Померанський — єпископ католицької церкви, єпископ в Волині, перший єпископ у Померанії, постриженик бенедиктинського абатства Міхельсберґ у Бамберзі та капелан князя Польщі Болеслава III.
3 березня 1218 р. Ростислав II Рюрикович — син Рюрика II Ростиславича, Великий князь Київський у 1204–1205 роках. Посаджений на стіл Романом II Великим
3 січня 1223 р. Ункей — японський скульптор 13 століття, періоду Камакура. Вважається найяскравішим митцем школи Кей, засновником реалістичного стилю в японській храмовій скульптурі
3 жовтня 1226 р. Франциск Ассізький — Святий Франциск Ассізький, O.F.M. засновник ордену францисканців. Канонізований 1228 року. Одним з перших не тільки в християнстві, а й західній культурній традиції став підкреслювати духовну рівноправність з природою, проповідував любов і співчуття до всього живого, намагався замінити ідею про безмежність панування людини на ідею рівності усіх живих створінь, включаючи людину. У 1979 році Папа Іван Павло II офіційно назвав святого Франциска Ассізького патроном екологів
3 березня 1239 р. Володимир Рюрикович — Князь Переяславський , Смоленський , Овруцький , Великий князь Київський.
3 травня 1252 р. Гюнтер фон Вюллерслебен — 8-й великий магістр Тевтонського ордену з 1249 по 1252 рік.
3 листопада 1254 р. Іоанн III Дука Ватац — імператор Нікейської імперії з 1221 до 1254 року.
3 травня 1270 р. Бела IV — угорський король з династії Арпадів, правління якого тривало з 1235 по 1270, син Андрія II.
3 липня 1312 р. Марино Дзорці — 50-й венеціанський дож.
3 січня 1322 р. Філіп V Довгий — король Франції та Наварри у 1312–1322 роках, запровадив Салічний закон у королівстві Франція.
3 квітня 1325 р. Нізамуддін Аулія — один з найбільш значимих суфійських святих з ордену Чішті. Разом зі своїми попередниками, Мойнуддіном Чішті, Бакхтіаром Какі і Фарідуддіном Ґанджшакаром, він входив до духовного ланцюжку або сілсіли ордену Чішті в Індії
3 жовтня 1369 р. Маргарита (графиня Тиролю) — герцогиня Тиролю і Карінтії, під час правління якої ці землі були приєднані до володінь династії Габсбургів. Згідно з популярною традицією, вважається найпотворнішою жінкою в історії
3 червня 1395 р. Іван Шишман — болгарський цар у 1371–1395 роках; разом із братом Іваном Срациміром був одним з двох останніх болгарських царів. Син царя Івана Александра
3 лютого 1399 р. Джон Гонт — перший герцог Ланкастерський, син короля Англії Едварда III і Філіппи Геннегау. Прізвисько «Гонт» означає «Гентський», «той, що народився в Генті». Засновник будинку Ланкастерів, до якого належали англійські королі: Генріх IV, Генріх V і Генріх VI. Отримавши значний спадок від свого тестя Генріха Гросмонта, графа Ланкастерського , від своячки Мод, а також землі батька, Джон Гонт став одним з найбільших феодалів Європи. Він володів 30 замками і маєтками в Англії і Франції; його статки не поступалися королівським
3 червня 1411 р. Леопольд IV (герцог Австрії) — герцог Австрії у 1386—1411 роках з Леопольдинської лінії династії Габсбургів.
3 лютого 1428 р. Асікаґа Йосімоті — 4-й сьоґун сьоґунату Муроматі. Правив з 1394 по 1423 рік. Був сином Асікаґи Йосіміцу, 3-ого сьоґуна сьоґунату Муроматі
3 лютого 1451 р. Мурад II — султан Османської імперії, що правив у 1421—1444 і 1446—1451 роках. Син Мехмеда I, якому успадковував у 1421 році. Мурад істотно розширив вплив турків на Балканському півострові, зміцнив владу в Анатолії і допоміг імперії оговтатися після важкої поразки, завданої Тамерланом в ангорській битві 1402
3 червня 1455 р. Олександр II (молдавський господар) — Неповнолітній Александрел II, за сприянням польського короля Казимира IV Яґеллончика, в 1450 отримав молдавський трон з допомогою військ під проводом олеського старости Яна з Сєнни і Олеська. У цьому ж році проти нього розпочав війну син Богдана — брата Олександра «Доброго» — Богдан II. Олександр ІІ знайшов притулок в Польщі та просив про допомогу. Вдаючи приязнь, Петру ІІІ Арон 26 жовтня 1451 в битві під Сучавою позбавив Богдана II життя та зайняв його місце, таку саму долю готував він і Олександру ІІ, але той заховався в Білгороді і з допомогою польського короля був посаджений на молдавський трон. у 1453 склав присягу на вірність польському королеві
3 березня 1459 р. Аузіас Марк — каталонський поет, найбільший поет XV «золотого» століття каталонської культури, видатний представник ренесансної епохи.
3 травня 1459 р. Ерік Померанський — король Норвегії з 1389 до 1442 як Ерік III, Данії з 1396 до 1439 як Ерік VII, Швеції з 1396 до 1439 як Ерік XIII, герцог Померанії-Штолп з 1449 до 1459 як Ерік Походив з династії Грифінів.
3 серпня 1460 р. Яків II (король Шотландії) — король Шотландії у 1437–1460 роках.
3 лютого 1468 р. Йоганн Гутенберг — європейський винахідник і першодрукар, який винайшов і запровадив промислову технологію друкарства у практику виготовлення книжок.
3 грудня 1470 р. Семен Олелькович — останній князь Київський , князь Слуцький, син Олелька Володимировича, правнук Великого литовського князя Ольгерда. Один з величних монархів кінця XV століття, продовжувачів Київського князівства
3 травня 1481 р. Мехмед II Фатіх — турецький султан , найбільший полководець свого часу — завоював Константинополь, поклавши кінець існуванню Візантійській імперії, Кримське ханство, Сербію, Морею, Трапезундську імперію, Боснію, Албанію.
3 січня 1501 р. Алішер Навої — узбецький поет , мислитель, державний діяч. Писав староузбецькою, таджицькою і перською мовами. Видатний гуманіст середньовіччя Сходу. Вершина творчості — поеми «Неспокій праведних» , «Лейлі і Меджнун» , «Фархад і Ширін» , «Сім планет» , «Іскандерів мур» , збірки віршів, афоризмів тощо
3 грудня 1522 р. Ганс фон Кульмбах — німецький художник, майстер вітражів, графік.
3 грудня 1533 р. Василій III — великий князь Московський в.
3 січня 1543 р. Хуан Родрігес Кабрільо — конкістадор і мореплавець на службі у іспанської корони, перший європеєць, що досяг узбережжя сучасної Каліфорнії і досліджував його.