Люди, що народилися 16-го числа

16 вересня 16 р. Юлія Друзілла — давньоримська матрона, представниця імператорської родини Юліїв-Клавдіїв.
16 листопада 42 р. Тиберій — римський імператор з династії Юліїв-Клавдіїв. Також великий понтифік , багаторазовий консул , багаторазовий трибун
16 грудня 955 р. Іван XII — сто тридцять перший папа Римський , за походженням римлянин. Через свою матір Альду нащадок Карла Великого у сьомому поколінні. Був обраний папою у вісімнадцятирічному віці, тому правив за вказівками батька
16 лютого 1032 р. Їн-цзун (Сун) — 5-й імператор з династії Сун у 1063–1067 роках. Храмове ім'я Їн-цзун
16 січня 1093 р. Ісаак Комнін (син Олексія I) — третій син візантійського імператора Олексія І Комнина й Ірини Дукині. Після смерті батька підтримав свого молодшого брата Іоанн у боротьбі за престол. Отримав від нього титул севастократора. Згодом розсварився з Іоанном й покинув Візантію на декілька років. 20 липня 1104 року одружився з галицькою княжною Іриною Володарівною. 1143 року намагався забрати престол у сина Іоанна — Мануїла. За волею свого небожа відправлений до монастиря. Батько імператора Андроніка I
16 червня 1139 р. Імператор Коное — 76-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 5 січня 1142 — 22 серпня 1155
16 червня 1194 р. Клара Ассізька — італійська свята, одна з перших послідовників Франциска Ассізького і засновниця ордену кларисинок.
16 лютого 1304 р. Туг-Темур — 8-й імператор династії Юань у 1328–1329 та 1329–1332 роках. Храмове ім'я Вень-цзун
16 квітня 1319 р. Іоанн II Добрий — французький король з династії Валуа, що зазнав поразки в одній з основних битв Столітньої війни — битві біля Пуатьє.
16 лютого 1331 р. Колюччо Салютаті — італійський філософ, письменник і політичний діяч епохи Відродження, один із зачинателів італійського гуманізму, поряд з Леонардо да Вінчі та Франческо Петраркою.
16 серпня 1378 р. Чжу Гаочи — 4-й імператор династії Мін у 1424–1425 роках, девіз Хунлі.
16 вересня 1387 р. Генріх V (король Англії) — король Англії , син Генріха IV з династії Ланкастерів.
16 березня 1399 р. Чжу Чжанцзі — 5-й імператор династії Мін у 1425–1435 роках, девіз правління Сюань-де.
16 грудня 1406 р. Сава Сторожевський — російський православний святий, ігумен, в ранньому юнацтві відійшов від світу, прийняв постриг від прп. Сергія Радонезького і був одним з перших його учнів і сподвижників. Він любив безмовне життя, уникав бесід з людьми, перебував в постійній праці і пам'ятаючи про суд Божий, харчувався лише рослинною їжею, носив грубий одяг, спав на підлозі. Декількі разів преподобного кликали на ігуменство. Великий князь Дмитро Донський просив його влаштувати обитель Успіння Божої Матері на Дубенці в подяку за перемогу над Мамаєм. Згодом насельники рідного Троїце-Сергієвого монастиря просили прп. Саву замінити ігумена Никона Радонезького, який відійшов у затвор на той час. Накінець, князь Юрій Дмитрович Звенигородський, хресник Сергія Радонезького, вибрав прп. Саву своїм духівником, просив дати благословення його домові, а потім виблагав святого залишитися і закласти поблизу Звенигорода нову обитель. Прагнучи життя на самоті, прп. Сава погодився. На горі Сторожевській, де колись розташовувавлася сторожа, котра охороняла Москву, він поставив дерев'янну церкву на честь Різдва Пресвятої Богородиці, взявши, таким чином, на себе подвиг охорони майбутньої великої столиці від видимих і невидимих ворогів. Незабаром до нього стали стікатися ті хто шукав безмовності, яких прп. Сава приймав з любов'ю. Представився подвижник в глибокій старості, і відразу ж почалося його місцеве шанування. Особливо шанував його цар Алексій Михайлович, який неодноразово ходив пішки на поклоніння мощам святого та піклувався про його обитель
16 жовтня 1430 р. Яків II (король Шотландії) — король Шотландії у 1437–1460 роках.
16 листопада 1436 р. Леонардо Лоредан — Був дожем Венеціанської республіки за часів Війни Камбрейскої Ліги. Під час його правління скориставшись смертю папи Олександра VI в 1503 році, Венеція окуповує кілька територій у північній частині Папської області. Від фактичного наступника Олександра IV - папи Юлія II — венеціанці очікували, що конфіскація папської території буде прийнята мовчазно, так як новий папа симпатизував Венеції і носив прізвисько «Венеціанець»
16 вересня 1462 р. П'єтро Помпонацці — італійський філософ-схоласт періоду ренесансного реалізму; представник філософської школи александристів.
16 березня 1473 р. Генріх IV (герцог Саксонії) — герцог Саксонії та Саганського герцогства у 1539—1541 роках, маркграф Мейсена під іменем Генріха V.
16 січня 1477 р. Йоганн Шонер — німецький астроном, астролог, математик і географ. Учень Йоганна Штеффлера
16 квітня 1497 р. Морі Мотонарі — самурайський полководець середньовічної Японії періоду Сенґоку. Володар провінції Акі. 17-й голова роду Морі. Відомий як професійний управлінець, стратег та інтриган, зусиллями якого його невеликий провінційний рід став господарем регіону Тюґоку у Західній Японії
16 вересня 1507 р. Чжу Хоуцун — 11-й імператор династії Мін у 1521–1567 роках, девіз правління Цзяцзін.
16 лютого 1519 р. Ґаспар де Шатійон Коліньї — адмірал Франції , лідер гугенотів. В 1560 році відкрито проголосив себе кальвіністом, брав активну участь у всіх релігійних війнах того часу. Став першою жертвою Варфоломіївської ночі. Натовп відрубав йому руки та ноги, труп було повішено на шибениці Монфокона
16 лютого 1543 р. Кано Ейтоку — японський художник періоду Адзуті-Момояма. Представник художньої школи Кано
16 серпня 1557 р. Агостіно Карраччі — італійський художник, гравер, представник Болонської школи живопису.
16 серпня 1573 р. Анна Австрійська Габсбург — польська та шведська консорт-королева, ерцгерцогиня з Австрії дому Габсбургів.
16 червня 1583 р. Аксель Оксеншерна — шведський політик, соратник короля Густава Адольфа, організатор адміністративних рефом, видатний дипломат.
16 листопада 1600 р. Ліве ван Айтсема — нідерландський історик. З 1624 року — адвокат, з 1629 — ганзійський резидент в Гаазі. Головною працею ван Айтсеми є багатотомна «Історія», яка містить багатий документальний матеріал з історії Голандії з 1621 року
16 грудня 1606 р. Ніколо Саґредо — 105-й венеціанський дож.
16 травня 1611 р. Інокентій XI — 1689 pp., був вихованцем єзуїтів але засудив їх моральне вчення у 1679 році.
16 січня 1612 р. Антуан Арно (син) — французький богослов, філософ, логік та математик. Вивчав спершу юридичні науки, а пізніше під впливом Сен-Сірана та Янсена займався богослів'ям
16 січня 1616 р. Трейнтьє Кеевер — † 2 липня 1633, Тер Веен , Нідерланди — цілком можливо, що за всю документально зафіксовану світову історію найвища на зріст жінка.
16 лютого 1620 р. Фрідріх-Вільгельм I (курфюрст Бранденбургу) — курфюст Бранденбургу і герцог Пруссії. Представник німецької шляхетної династії Гогенцоллернів. Народився у Кельні-на-Шпреї, Бранденбург-Пруссія. Помер у Потсдамі, Бранденбург-Пруссія
16 вересня 1632 р. Тиміш Хмельницький — український військовий і політичний діяч, козацький отаман, один із учасників і керівників Хмельниччини. Старший син Богдана Хмельницького. В джерелах також зустрічається як Тіміш Хмельниченко
16 квітня 1635 р. Франс ван Міріс Старший — нідерландський художник-портретист часів Золотого віку голландського живопису.
16 серпня 1645 р. Жан де Лабрюєр — французький письменник-мораліст.
16 квітня 1646 р. Жуль Ардуен-Мансар — французький архітектор, придворний архітектор Людовика XIV, внучатий племінник Франсуа Мансара, один з найвизначніших представників стилю бароко у французькій архітектурі.
16 квітня 1649 р. Ян Луйкен — нід. Jan Luyken, МФА: Ян Льойку; — нідерландський поет, художник і гравер
16 липня 1651 р. Небаба Мартин — військовий діяч Хмельниччини, міщанин з містечка Коростишева.
16 жовтня 1652 р. Карл Вільгельм (князь Анхальт-Цербстький) — князь Анхальт-Цербстький у 1667–1718 роках, син князя Йоганна VI та Софії Августи Гольштейн-Готторпської.
16 січня 1668 р. Рагузинський Сава — ілірійський граф , родом з Боснії, негоціант і дипломат, провадив торговельні й фінансові операції в країнах Близького Сходу, Італії, в Україні і в Росії, як агент українського і російського урядів, і виконував політичні доручення останнього на Балканах.
16 жовтня 1670 р. Банда Сінґх Бахадур — засновник першої держави сикхів, правив у 1708–1715 років. Непримирений ворог Великих Моголів
16 квітня 1673 р. Клод Жилло — французький художник і гравер, представник французького предрококо і рококо.
16 березня 1681 р. Пітер Гофт — голландський історик, драматург і поет першої половини 17 століття.
16 квітня 1693 р. Анна Софія Ревентлов — королева-консорт Данії та Норвегії у 1721—1730 роках, уроджена графиня Ревентлов, донька канцлера Данії Конрада Ревентлов та Софії Амалії Ган, дружина короля Данії та Норвегії Фредеріка IV.
16 грудня 1693 р. Ханенко Микола Данилович — політик і державний діяч Гетьманщини, генеральний хорунжий, дипломат, мемуарист, двоюрідний внук гетьмана Михайла Ханенка і син полковника Данила Ханенка.
16 лютого 1698 р. П'єр Бугер — французький фізик і астроном, засновник фотометрії. Відомий працями з теорії корабля, геодезії, гідрографії та інших галузей знань. Розробив методи вимірювання сили світла. Встановив закон ослаблення світла
16 грудня 1714 р. Джордж Вайтфільд — англійський проповідник, один із засновників і лідерів протестантської церкви методистів. На відміну від Веслі дотримувався вчення кальвінізму про приречення
16 листопада 1717 р. Жан Лерон д'Аламбер — французький філософ-енциклопедист, фізик, математик. Інколи прізвище пишеться як Даламбер
16 травня 1718 р. Марія Ґаетана Аньєзі — італійський математик та філософ.
16 червня 1718 р. Томас Чіппендейл — британський мебляр доби рококо.