Люди, що померли 13-го числа

13 жовтня 54 р. Клавдій — Тиберій Клавдій Цезар Август Германік , уроджений Тиберій Клавдій Друз , з 4 по 41 рр. Тиберій Клавдій Нерон Германік , іноді — Клавдій I, — римський імператор з династії Юліїв-Клавдіїв
13 вересня 81 р. Тит Флавій Веспасіан — римський імператор з династії Флавіїв. Обожнений
13 січня 86 р. Гай Марій — римський полководець і політичний діяч, керівник популярів. Сім разів був обраний у консули, у тому числі п'ять разів поспіль у 104 — 100 до е. Провів реорганізацію римської армії
13 травня 189 р. Лю Хун (Хань) — імператор династії Хань у 168—189 роках, храмове ім'я Лін-ді.
13 грудня 558 р. Хільдеберт I — король франків, правив у 511 — 558 роках, з династії Меровінгів. Третій син короля Хлодвіга I та Клотільди Бургундської. Ім'я Хільдеберт перекладається зі старо-німецької як«Блискучий у битві»
13 квітня 585 р. Херменеґільд (святий) — син вестготського короля Леовіґільда, святий мученик у Католицькій церкві. Після свого навернення до православ'я він підняв повстання проти свого батька, що був аріанином і був убитий після його придушення
13 серпня 604 р. Вень-ді (Суй) — перший імператор династії Суй, талантовитий військовий очільник.
13 січня 614 р. Святий Мунго — християнський святий проповідник та місіонер, перший єпископ Глазго та святий покровитель цього міста та всієї Шотландії.
13 серпня 662 р. Максим Сповідник — преподобний, теж відомий як Максим Богослов грец. Μάξιμος ο Ομολογητής — християнський подвижник, неоплатонік, чернець, богослов, опонент єресі монофелітів, коментатор «Ареопагітик». , вбачав завдання людини у відновленні цілісності своєї природи і космосу. Критикуючи оригенізм, Максим Сповідник стверджує співіснування душі й тіла, проте сам він не уник платонівських ухилів
13 січня 703 р. Імператор Дзіто — 41-й Імператор Японії, синтоїстське божество, 3-я жінка на Імператорському престолі Японії. Роки правління: 14 лютого 690 — 22 серпня 697
13 липня 716 р. Жуй-цзун (династія Тан) — 5-й імператор династії Тан у 684–690 та 710–712 роках.
13 квітня 814 р. Крум — хан болгар.
13 грудня 838 р. Піпін I — король Аквітанії з 814 року, другий син імператора Людовика I Благочестивого та Ірменгарди з Хеспенгау.
13 січня 888 р. Карл III Товстий — імператор Франкської імперії з 881 до 887 року. Походив з династії Каролінгів
13 липня 939 р. Лев VII — сто двадцять сьомий папа Римський. Був обраний завдяки впливу Альберіха II, фактичного правителя Риму. Надав значні привілеї монастирям, особливо Клюнійському монастирю
13 липня 1024 р. Генріх II Святий — імператор Священної Римської Імперії, останній іх саксонського дому, син баварського герцога Генріха II Строптивого і правнук короля Генріха I Птахолова.
13 грудня 1048 р. Аль-Біруні — хорезмський вчений-енциклопедист. Працював при дворі хорезмшахів. Писав арабською мовою
13 грудня 1087 р. Добронега Володимирівна — руська княжна з династії Рюриковичів. Донька великого князя київського Володимира Святого. Молодша сестра Ярослава Мудрого. У хрещенні — Марія. З 1039 року дружина польського князя Казимира I з династії П'ястів, княгиня Польщі. Матір польського короля Болеслава ІІ
13 квітня 1093 р. Всеволод Ярославич — великий князь київський , четвертий син Ярослава I Мудрого та шведської принцеси Інгігерди.
13 жовтня 1093 р. Роберт I Фландрський — граф Фландрії в 1071–1093, молодший син Бодуена V, графа Фландрії, и Адели Французької, доньки короля Франції Роберта II. Походив з Першого Фландрського дому
13 листопада 1093 р. Малкольм III (король Шотландії) — король Шотландії, старший син Дункана I.
13 липня 1105 р. Раші — середньовічний єврейський тлумач Талмуду та Танаху, походженням із міста Труа в Франції.
13 грудня 1126 р. Генріх IX Чорний — герцог Баварії , що походив з династії Вельфів, син Вельфа IV та Юдіт Фландрійської.
13 лютого 1131 р. Елізабет де Вермандуа — дочка Гуго Великого, графа Вермандуа, і дружина двох англонормандських аристократів Роберта де Бомона і Вільгельма де Варенна. Елізабет де Вермандуа є предком всіх королів Шотландії, починаючи з Малкольма IV, і наступних монархів Великобританії аж дотепер
13 лютого 1141 р. Бела II — угорський король з династії Арпадів.
13 листопада 1143 р. Фулько (король Єрусалиму) — король Єрусалиму у 1131–1143 роках , граф Анжу , граф Мена та Турені.
13 січня 1151 р. Абат Сюжер — духовна особа, абат Сен-Дені, впливовий радник королів Франції Луї VI та Луї VII, регент Франції в часи відсутності короля.
13 листопада 1154 р. Ізяслав Мстиславич — Великий князь Київський. Старший син новгородського князя Мстислава I Великого, онук Володимира II Мономаха
13 січня 1177 р. Генріх II (герцог Австрії) — маркграф Австрії 1141—1156, герцог Австрії з 1156, пфальцграф Рейнський 1140—1141, герцог Баварії 1141—1156, син Леопольда III Святого й Агнеси, дочки імператора Генріха IV. Походив з династії Бабенбергів
13 березня 1202 р. Мешко ІІІ Старий — князь великопольський з династії П'ястів. Третій син Болеслава ІІ Кривоустого і Соломії фон Берг-Шельклінген
13 грудня 1204 р. Маймонід — єврейський філософ. Один з найвидатніших єврейських філософів Середньовіччя. Говорив та писав арабською мовою та івритом
13 червня 1231 р. Антоній Падуанський — португальський католицький священик, проповідник та чернець ордену францисканців. Відомий своїми сильними проповідями та експертними знаннями Святого Письма, оголошений святим майже відразу після смерті
13 жовтня 1240 р. Разія Султан — 5-й правитель Делійського султанату у 1236–1240 роках.
13 серпня 1311 р. П'єтро Ґраденіґо — 49-й венеціанський дож. За правління Граденіго відбулося Serrata del Maggior Consiglio — обмеження членства у Великій Раді, куди могли бути обраними тільки члени родин, які вже мали там членів. Це сприяло встановленню олігархії в Республіці
13 липня 1319 р. Ерік VI (король Данії) — король Данії у 1286–1319 роках.
13 вересня 1321 р. Данте Аліґ'єрі — видатний італійський поет доби Відродження, письменник і політик, «Батько італійської літератури». Першим став писати літературні твори народною мовою, а не латиною. Його головний художній твір, поема «Божественна Комедія» , вважається шедевром світової літератури
13 січня 1330 р. Фрідріх III (король Німеччини) — німецький монарх з династії Габсбургів, антикороль Німеччини під ім'ям Фрідріха I з 19 жовтня 1314 по 28 вересня 1322 й з 5 вересня 1325, а також герцог Австрії з 1 травня 1308.
13 лютого 1332 р. Андронік II Палеолог — імператор Візантійської імперії з 1282 по 1328.
13 березня 1341 р. Тройден I — удільний князь Князівства Мазовецького князя з роду П'ястів, другий син князя мазовецького Болеслава II. З 1313 також удільний князь Варшавский та Лівський князь, в 1336-1340 роках регент у Плоцьку
13 листопада 1359 р. Іван II Красний — князь звенигородський , московський і великий князь володимирський , князь новгородський.
13 січня 1368 р. Марко Корнаро — 59-й венеціанський дож.
13 березня 1374 р. Імператор Ґо-Коґон — 4-й Імператор Північної династії Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 25 вересня 1352 — 6 квітня 1371
13 жовтня 1382 р. Петро II (король Кіпру) — король Кіпру у 1369–1382 роках.
13 лютого 1421 р. Нанні ді Банко — італійський скульптор «флорентійської школи».
13 липня 1447 р. Штефан II — господар Молдавського князівства в 1433—1435 та 1436—1447 роках, причому в 1436—1443 годах правив спільно з братом Іллею I.
13 грудня 1466 р. Донателло — один з найвідоміших італійських скульпторів епохи Відродження, основоположник індивідуалізованого скульптурного портрету.
13 червня 1483 р. Вільям Гастінґс 1-й барон Гастінґс — англійський дворянин, 1-й барон Гастінґс, провідний правник часів правління короля Едуарда IV.
13 лютого 1506 р. Морі Хіромото — самурайський полководець середньовічної Японії періоду Сенґоку. Володар провінції Акі. 14-й голова роду Морі. Батько Морі Мотонарі
13 вересня 1506 р. Андреа Мантенья — італійський художник і гравер епохи раннього Відродження.
13 травня 1508 р. Марціал Овернський — французький поет.