Люди, що померли в 1907 році

6 січня Ян Станіславський — польський живописець-імпресіоніст.
13 січня Якоб Гурт — естонський фольклорист, теолог та лінгвіст.
20 січня Менделєєв Дмитро Іванович — російський хімік, один з авторів періодичної таблиці хімічних елементів. У 1882 році Лондонське королівське товариство присудило золоті медалі Деві з формулюванням «За відкриття періодичних співвідношень атомних ваг» спільно Менделєєву і німецькому хіміку Лотару Юліусу Маєру
21 січня Асколі Граціадіо-Ізая — італійський мовознавець, фахівець у галузі порівняльної фонетики індоєвропейських мов.
6 лютого Чалий Михайло Корнійович — український педагог і громадсько-культурний діяч, біограф Г. Шевченка
16 лютого Соколов Микола Олексійович (геолог) — російський геолог. Член-кореспондент Петербурзької АН
16 лютого Джозуе Кардуччі — найзначніший поет Італії XIX століття.
20 лютого Анрі Муассан — французький хімік. Лауреат Нобелівської премії з хімії 1906 року
4 березня Алфреду Кейл — португальський поет, композитор, художник, колекціонер німецького походження, автор мелодії державного гімну Португалії.
10 березня Побєдоносцев Костянтин Петрович — російський державний діяч, учений-правознавець. Закінчив Училище правознавства. Викладав законознавство і право спадкоємцям престолу. У 1880—1905 обер-прокурор Синоду
11 березня Димитр Петков — болгарський громадський та політичний діяч, лідер Народно-ліберальної партії, прем'єр-міністр країни з 5 листопада 1906 до свого убивства в Софії наступного року.
14 березня Булгаков Опанас Іванович — богослов, церковний історик, вихованець Київської духовної академії, батько письменника Михайла Булгакова.
18 березня Марселен Бертло — французький хімік, громадський діяч, педагог, член Паризької Академії Наук. Один із фундаторів синтетичної органічної хімії, дослідження якого завдали поразки вченню про «життєву силу»
19 березня Маріано Баптіста — болівійський політичний діяч, президент країни у 1892–1896 роках. Член Консервативної партії
21 березня Гільєрмо Тель Вільєгас — президент Венесуели у 1868, 1870 та 1892 роках.
24 березня Богданович Ангел Іванович — журналіст, революціонер.
24 березня Маркевич Андрій Миколайович — український громадський діяч, етнограф, правник, філантроп і музикант.
31 березня Лео Таксіль — французький письменник і журналіст, відомий супротивник католицизму і клерикалізму, автор антирелігійних пародій, що неодноразово видавалися в УРСР. На Заході Таксіль відомий насамперед тривалим, 12 річним, масштабним «антимасонським» розіграшем, жертвами якого стали папа римський та багато французьких священиків
4 квітня Люсіль Ґран — данська артистка балету і хореограф.
1 травня Маразлі Григорій Григорович — громадський діяч Російської імперії, колекціонер, мільйонер, таємний радник, філантроп, почесний опікун безлічі товариств грецького походження. 17 років обіймав посаду одеського міського голови — більше ніж будь-хто з його попередників та наступників. За часи його управління в Одесі було побудовано численну кількість притулків, богаділень, почала працювати перша в Одесі конка й паровий трамвай, а також побудовано ряд визначних пам'яток, що збереглися дотепер. Окрім того за роки життя багатій пожертвував сотні тисяч російських рублів на благодійність, освіту та культуру
7 травня Єфименко Петро Савич — український етнограф та історик, статистик за професією, учасник революційного руху.
12 травня Жоріс-Карл Гюїсманс — французький письменник та літературний критик. Перший президент Гонкурівської академії. Його роботи вирізняють своєрідність мови, великий лексичний запас, детальність описів, чуттєвість і дотепність викладу. Для Гюїсманса характерні відраза до сучасного йому життя і глибокий песимізм, що привели його спочатку до філософії Шопенгауера, а пізніше в лоно католицизму
25 травня Захарія Аструк — французький художник, журналіст, скульптор, композитор і поет.
26 травня Кочубинський Олександр Олександрович — філолог, історик слов'ян , археолог.
29 червня Константінос Воланакіс — один з найзначніших грецьких художників XIX століття. Належить до Мюнхенської школи грецького живопису
5 липня Куно Фішер — відомий німецький історик філософії.
14 липня Вільям Генрі Перкін (старший) — англійський хімік-органік. Батько Вільяма Генрі Перкіна
18 липня Адольф Мошинський — хорватський дворянин, міський голова Загреба з 1892 по 1904 роки.
21 липня Ніколає Григореску — видатний румунський художник.
28 липня Марко Вовчок
31 липня Андріяшев Олексій Хомич — український природознавець, меценат, педагог, громадський діяч, бджоляр, засновник «Практичної школи бджільництва».
13 серпня Герман Карл Фоґель — німецький астроном, член Берлінської АН.
14 серпня Бернардацці Олександр Осипович — російський архітектор швейцарсько-італійського походження. Працював перш за все в Одесі, Кишиніві та Бендерах. Батько відомих архітекторів — Олександра та Євгена Бернардацці
15 серпня Йозеф Йоахім — німецький скрипаль і композитор угорського походження.
25 серпня Гашдеу Богдан Петричейку — румунський і молдавський письменник, мовознавець і фольклорист.
30 серпня Ілля Чавчавадзе — грузинський діяч і письменник. Основоположник критичного реалізму в грузинській літературі. Один з активних діячів національно-визвольного руху Грузії. Убитий агентами царської поліції
2 вересня Іван Карпенко-Карий — український письменник, драматург, актор, ерудит, брат Миколи Садовського та Панаса Саксаганського. На його честь названо Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
4 вересня Едвард Гріг — норвезький композитор періоду романтизму, музичний діяч, піаніст, диригент, основоположник норвезької професійної композиторської школи.
7 вересня Сюллі-Прюдом — французький поет. Член групи «Парнас». Перший лауреат Нобелівської премії з літератури — на «визнання поетичної композиції, яка свідчить про піднесений ідеалізм, мистецьку бездоганність та рідкісну комбінацію властивостей сердечності та розуму»
8 жовтня Альфред фон унд цу Ліхтенштейн — принц фон унд цу Ліхтенштейн, син принца Франца де Паули Ліхтенштейнського та польської графині Юлії Потоцької, австрійський політик.
12 жовтня Валерій Висоцький — польський оперний співак і музичний педагог.
20 жовтня Матюшенко Панас Миколайович — український громадський і політичний діяч, унтер-офіцер Чорноморського флоту, керівник повстання на панцернику «Потьомкін».
1 листопада Альфред Жаррі — французький поет, прозаїк і драматург.
3 листопада Жозе Вісенте Барбоза ду Бокаже — португальський зоолог і політик. Був хранителем зоології в Національному музеї в Лісабоні. Опублікував безліч робіт про ссавців, птахів і риб. У 1880 році він став міністром військово-морського флоту, а пізніше міністром закордонних справ Португалії
12 листопада Арнульф Баварський — баварський принц з династії Віттельсбахів, син принца-регента Баварії Луїтпольда та австрійської принцеси Августи, генерал.
15 листопада Рафаїл Каліновський — Йосиф Каліновський народився 1 вересня 1835 року в Вільнюсі. Отримав добре виховання та освіту, і став військовим інженером. Після вибуху січневого повстання приєднався до повстанців і був одним з його лідерів. Схоплений росіянами, був засланий у 1864 році до Сибіру на десять років примусових робіт. Після виходу на волю був вихователем Слуги Божого Августа Чарториського. У 1877 році вступив до Ордену Кармелітів Босих та отримав ім'я Рафаїла від св. Йосифа. Священицькі свячення прийняв у 1882 році в Черней біля Кракова. Відзначався великою ревністю в чернечому та священицькому житті; невтомно віддавався служінню в таїнстві примирення та духовному керівництву. Відновив Орден Кармелітів Босих в Польщі. Помер в Вадовицях 15 листопада 1907 року. У 1983 році папа Йоан Павло ІІ долучив його до сонму блаженних, а у 1991 році проголосив святим
16 листопада Роберто I ді Парма — був герцогом Парми з 1854 до приєднання своїх володінь до П'ємонту y 1859; y результаті чого йому залишився лише титул.
22 листопада Асаф Холл — американський астроном, найвизначнішим його відкриттям вважається відкриття супутників Марса.
23 листопада Генріх Дернбург — німецький цивіліст, визнаний фахівець з римського права. Ректор Берлінського університету в 1884–1885 рр
28 листопада Станіслав Виспянський — польський поет, драматург, живописець, дизайнер меблів та інтер'єрів. Будучи патріотично налаштованим письменником, створив серію символічних національних драм, пройнятих художньою філософією руху «Молода Польща». Виспяньський був одним з найвидатніших і різнобічних художників Європи свого часу. У творчості він вдало поєднував ідеї модерну з фольклорними та історичними мотивами. Неофіційно його називали «четвертим польським пророком» поряд з польською «трійцею» поетів-пророків