Люди, що народилися в 1823 році

1 січня Петефі Шандор — угорський поет, публіцист, революційний діяч сербського і словацького походження.
3 січня Генріх Густав Райхенбах — німецький ботанік-систематик, птерідолог і орнітолог; самий значний фахівець з орхідей в Німеччині XIX століття.
8 січня Альфред Рассел Воллес — британський натураліст, мандрівник, географ, біолог і антрополог. Воллес був добре відомий завдяки тому, що він самостійно дійшов до розуміння теорії еволюції шляхом природного відбору й одночасним публікуванням разом з Чарльзом Дарвіном статті на цю тему в 1858 Воллес здійснив широкі польові дослідження: спочатку в басейні річки Амазонка, а згодом на Малайському архіпелазі, де встановив Лінію Волеса, що розділяє Індонезійський архіпелаг на дві окремі частини, з яких на одній тварини близькі до відповідних австралійських, а на другій — види здебільшого мають азійське походження. Його у XIX сторіччі вважали провідним фахівцем з географічного поширення тваринних видів та іноді називали "батьком біогеографії". Воллес був одним з видатних мислителів-еволюціоністів XIX століття і зробив, крім одночасного з Дарвіном відкриття природного відбору, внесок у розвиток еволюційної теорії. Наприклад, поняття про попереджувальне забарвлення у тварин, яке сигналізує хижака про те, що тварина гірка на смак чи отруйна, та ефект Воллеса – гіпотеза про те, як природний відбір міг сприяти видоутворенню через підтримання розвитку бар’єра від схрещування
14 січня Карло III — герцог Парми.
25 січня Людвік Турно — польський геолог.
25 січня Тагиєв Гаджи Зейналабдін — 1 вересня 1924, Мардакан біля Баку — азербайджанський підприємець і філантроп.
27 січня Едуар Лало — французький композитор.
13 лютого Федір Паскевич — російський генерал-лейтенант, генерал-ад'ютант з українського роду Паскевичів, єдиний син і спадкоємець генерал-фельдмаршала Івана Паскевича.
28 лютого Ернест Ренан — французький експерт стародавніх мов і цивілізацій Близького Сходу, письменник і філософ, відданий своїй рідній провінції Бретань. Відомий своїми історичними творами про раннє християнство і політичними теоріями, особливо щодо націоналізму та національної ідентичності
28 лютого Фрідріх Франц II (великий герцог Мекленбург-Шверінський) — вояка пруської армії, великий герцог Мекленбург-Шверіна у 1842—1883 роках.
1 березня Толстой Дмитро Андрійович — російський державний діяч, з 1865 обер-прокурор синоду, в 1866–1880 — міністр народної освіти, згодом — внутрішніх справ, президент Академії Наук; один з найреакційніших міністрів. Толстой був ворогом українського руху, брав участь у підготовці Емського указу ; 1884 видав додаткове розпорядження про нагляд над українськими театральними трупами й українофілами. Почесний громадянин міста Сарапула, Удмуртія та почесний громадянин Сум
3 березня Андраші Дюла (старший) — угорський державний діяч, граф.
14 березня Теодор де Банвіль — французький поет, драматург, критик, журналіст та письменник. Похований на цвинтарі Монпарнас
19 березня Альдеґунда Баварська — нім. Adelgunde von Bayern, повне ім'я Альдеґунда Августа Шарлотта Кароліна Єлизавета Амалія Марія Софія Луїза Баварська , — баварська принцеса з династії Віттельсбахів, донька короля Баварії Людвига I та принцеси Саксен-Хільдбурґхаузенської Терези, дружина Франческо V д’Есте, герцога Модени та Реджо, якобітського претендента на трон Британської імперії
23 березня Шайлер Колфакс — англ. Schuyler Colfax — американський політик, член Республіканської партії, віце-президент США в 1869–1873 рр
31 березня Островський Олександр Миколайович — російський драматург та перекладач.
5 квітня Берг Микола Васильович — російський письменник, перекладач і журналіст.
10 квітня Сементовський Костянтин Максимович — український етнограф, фольклорист і літературний критик.
23 квітня Абдул-Меджид I — султан Османської імперії, син султана Махмуда II та українки Безмялем Валіде Султан.
30 квітня Поль Жане — французький філософ, учень Кузєна, яскравий супротивник філософского матеріалізму.
2 травня Жозе Вісенте Барбоза ду Бокаже — португальський зоолог і політик. Був хранителем зоології в Національному музеї в Лісабоні. Опублікував безліч робіт про ссавців, птахів і риб. У 1880 році він став міністром військово-морського флоту, а пізніше міністром закордонних справ Португалії
12 травня Джон Рассел Гайнд — англійський астроном.
2 червня Лавров Петро Лаврович — теоретик російського революційного народництва, філософ, публіцист, соціолог.
21 червня Жан Шакорнак — французький астроном.
4 липня Грегоріо Пачеко — болівійський політичний діяч, президент країни з 1884 до 1888 року.
9 липня Генрік Гіполіт Родаковський — польський художник-портретист.
22 липня Мітюков Каллиник Андрійович — професор римського права. Ректор Київського університету
28 липня Навроцький Олександр Олександрович — український громадсько-політичний і культурний діяч, поет і перекладач, член Кирило-Мефодіївського братства.
16 серпня Алеку Гурмузакі — юрист, журналіст, фольклорист, громадсько-культурний діяч.
26 серпня Марселен Дебутен — французький художник і графік 19 ст.
4 вересня Михайло Обренович — сербський князь в 1839—1842 і 1860—1868 рр. Його перше правління закінчилося поваленням , а інше його вбивством. Молодший син князя Мілоша Обреновича, народився в 1823, обраний сенатом в князі Сербії після смерті його старшого брата, Мілана, який правив всього кілька тижнів. Повалений з престолу і вигнаний з Сербії батько його Мілош погодився і відпустив юного сина до Сербії. Османська імперія теж визнала це обрання, але зажадала, щоб радниками при молодому князі були Вучич і Петронієвич. Підтримуваний сенатом, Михайло відмовився виконати цю вимогу, і на чолі управління поставив свого дядька Єфрема Обреновіча і Георгія Протич. Вучіч і Петронієвич, користуючись послідував підвищенням податей, хвилювали народ. Молодий князь вагався, переносив столицю з Белграда до Крагуєвац і з Крагуєваца у Белград і все-таки нічого не міг вдіяти. У 1842, не бажаючи віддатися під захист турецького гарнізону в Белградській цитаделі, як це радив російська консул, Михайло втік від повсталих прихильників Карагеоргієвичів, що вже зайняли Белград, за кордон. З тих пір він жив ​​переважно в Відні, де багато працював над своїм раніше досить мізерним освітою
12 вересня Корнель Уєйський — польський поет і громадський діяч. Один з найкращих польських поетів-романтиків
26 вересня Аксаков Іван Сергійович — російський письменник-публіцист, юрист, журналіст, громадський діяч, ідеолог слов'янофільства.
28 вересня Александр Кабанель — художник Франції, представник академізму і салонного мистецтва. Малював картини на міфологічні, біблійні сюжети, портрети, декоративні розписи
13 жовтня Августа Гессен-Кассельська — принцеса Гессен-Кассельська, донька принца Вільгельма та принцеси Данії Луїзи Шарлотти, дружина барона Карла Бліксен-Фінеке.
20 жовтня Бабст Іван Кіндратович — російський історик, економіст, публіцист.
21 жовтня Енріко Бетті — італійський математик і фізик. Відомий своїми піонерськими роботами з топології, займався також абстрактною алгеброю і математичним аналізом
23 жовтня Воронцов Семен Михайлович — російський генерал, учасник Кавказької та Кримської війн.
8 листопада Жозеф Моньє — один з винахідників залізобетону.
11 листопада Бунге Микола Християнович — економіст, державний діяч.
17 листопада Матвій Номис — український етнограф, фольклорист, письменник і педагог, укладач і видавець одного з найповніших і найавторитетніших зібрань-антології українського усного фольклору малих жанрів.
29 листопада Голіцин Юрій Миколайович — князь, російський хоровий диригент, композитор, створив перший російський народний хор.
6 грудня Фрідріх Макс Мюллер — нім. Max Müller; — німецький та англійський філолог, спеціаліст із загального мовознавства, індології, міфології, засновник "Школи природного міфу"
17 грудня Модест (Стрільбицький) — духовний письменник, магістр Київської духовної академії, архієпископ Волинський та Житомирський, Священноархімандрит Свято-Успенської Почаївської лаври.
27 грудня Макензі Бовель — †10 грудня 1917, Велвіль, Онтаріо —п'ятий прем'єр-міністр Канади, сенатор, редактор газети, член Оранжевий Орден і член Масонство.